Гіперактивність у дитини: хвороба чи особливості вдачі?
Буває, що дитина настільки активна, що витримати її поведінку дуже важко. У такому випадку лікарі говорять про гіперактивність. Що ж це: особливості вдачі чи хвороба, яку треба лікувати? Як ужитися поряд з гіперактивною дитиною?
В основі гіперактивності – мінімальна мозкова дисфункція. Через неї дитина занадто рухлива, імпульсивна, неуважна. До досягнення підліткового віку підвищена рухливість зазвичай зникає, а неуважність та імпульсивність часто прогресує.
Хлопчики набагато частіше страждають від гіперактивності, ніж дівчатка. Найбільше вона проявляється у 6-12 років. За різними статистичними даними, синдром дефіциту уваги мають від 4 до 9% дітей молодшого шкільного віку.
У 4-5 років гіперактивна дитина не здатна зосередитися на одному занятті, не може ні хвилини всидіти на одному місці, дуже шумна.
Зазвичай гіперактивні діти є досить здібними, мають високий інтелектуальний рівень розвитку, але, при цьому, погано навчаються в школі. Це відбувається через нездатність сконцентруватися на чомусь одному, імпульсивність, неуважність. Через свою вдачу таких дітей не люблять вчителі, їм важко знайти спільну мову з однолітками.
Зазвичай симптоми гіперактивності поступово зникають разом із процесом дорослішання дитини. У підлітковому віці щезає надмірна активність, в юності знижується імпульсивність, останнім зникає дефіцит уваги, хоча іноді він залишається на все життя. Проте не все так погано: американські дослідники виявили, що в США серед дорослих із підвищеною рухливою активністю у 3,6 рази більше людей, які займаються приватним бізнесом і є успішними в цьому. Гіперактивні люди вміють ризикувати і не бояться цього робити, також вони здатні швидко приймати рішення. Іноді це буває дуже корисно у житті.
Автор: Ольга Купріянова
© Медичний портал Здоров-Інфо
При використанні матеріалів статті активне гіперпосилання на zdorov-info.com.ua обов'язкове
Що таке гіперактивність?
Медична наука визначає синдром дефіциту уваги з гіперактивністю як хворобу, при цьому пошкоджень мозку немає, є лише невеликі функціональні розлади центральної нервової системи. Головна ознака хвороби – неможливість зосередитися впродовж тривалого проміжку часу на одній задачі. Тобто проблеми є не лише з надмірною рухливістю, а й з концентрацією уваги.В основі гіперактивності – мінімальна мозкова дисфункція. Через неї дитина занадто рухлива, імпульсивна, неуважна. До досягнення підліткового віку підвищена рухливість зазвичай зникає, а неуважність та імпульсивність часто прогресує.
Хлопчики набагато частіше страждають від гіперактивності, ніж дівчатка. Найбільше вона проявляється у 6-12 років. За різними статистичними даними, синдром дефіциту уваги мають від 4 до 9% дітей молодшого шкільного віку.
Симптоми гіперактивності
Головних проявів гіперактивності три:- Дефіцит уваги.
- Імпульсивний, запальний характер.
- Підвищена рухливість.
У 4-5 років гіперактивна дитина не здатна зосередитися на одному занятті, не може ні хвилини всидіти на одному місці, дуже шумна.
Зазвичай гіперактивні діти є досить здібними, мають високий інтелектуальний рівень розвитку, але, при цьому, погано навчаються в школі. Це відбувається через нездатність сконцентруватися на чомусь одному, імпульсивність, неуважність. Через свою вдачу таких дітей не люблять вчителі, їм важко знайти спільну мову з однолітками.
Можливі причини гіперактивності
Вчені припускають, що причинами гіперактивності можуть бути:- Ускладнення під час вагітності: інфекції, прийом певних ліків тощо.
- Важкі та нетипові пологи: травми дитини, гіпоксія плоду, стрімкі або занадто затяжні пологи.
- Генетична схильність.
- Паління, вживання алкоголю жінкою під час вагітності.
Як можна зарадити проблемі?
З гіперактивністю можна навчитися жити, хоча це й досить важко, особливо для дорослих, що оточують дитину. Ось практичні поради, якщо у вас гіперактивна дитина:- Слід дуже чітко, коротко та однозначно ставити дитині задачу.
- Не варто давати дитині декілька завдань одночасно.
- Виконання завдання повинно бути обмежене певними часовими рамками.
- Про зміну виду діяльності дитині слід повідомити за 10-15 хвилин.
- Необхідно намагатися м’яко забороняти щось дитині, уникати слів “ні”, “не можна”.
- Варто намагатися розмовляти з дитиною спокійно, не кричати.
- Усні інструкції слід підкріплювати візуально, наприклад, скласти план-календар чи щоденник, де будуть відзначені години занять та інших активностей.
Зазвичай симптоми гіперактивності поступово зникають разом із процесом дорослішання дитини. У підлітковому віці щезає надмірна активність, в юності знижується імпульсивність, останнім зникає дефіцит уваги, хоча іноді він залишається на все життя. Проте не все так погано: американські дослідники виявили, що в США серед дорослих із підвищеною рухливою активністю у 3,6 рази більше людей, які займаються приватним бізнесом і є успішними в цьому. Гіперактивні люди вміють ризикувати і не бояться цього робити, також вони здатні швидко приймати рішення. Іноді це буває дуже корисно у житті.
Автор: Ольга Купріянова
© Медичний портал Здоров-Інфо
При використанні матеріалів статті активне гіперпосилання на zdorov-info.com.ua обов'язкове