Отит: які ранні симптоми запалення вуха?
Отит - це патологічний стан, який характеризується розвитком запального процесу у вусі. Відповідно в залежності від того, яка ділянка (відділ) вуха вражається розрізняють зовнішню, середню та внутрішню форми отиту.
При наявності інфекційного агента та гнійних виділень діагностують гнійний отит. Також є катаральна форма захворювання, яка не супроводжується патологічними виділеннями, однак викликає сильний запальний процес.
Збудниками отиту виступають бактерії, віруси та рідше грибки. Тому найчастіше отит розвивається як ускладнення інших захворювань, що спричиняють ураження верхніх дихальних шляхів. Також це пов'язується і з сезонністю, зазвичай - зима та рання весна.
Зауважимо, що отит може виникати, як у дитячому віці, так і в дорослому. Діти навіть більш схильні до рецидивів захворювання.
Які причини можуть спровокувати розвиток запального процесу?
Причин, які можуть вплинути на формування отиту є досить велика кількість. До найчастіших, можна віднести наступні стани:
- Механічне пошкодження (наприклад, самостійне видалення сірчаної пробки).
- Інфекційні процеси, що можуть викликати отит на фоні певного інфекційного захворювання або при потраплянні забрудненої збудником води.
- Наявність стороннього тіла в вусі.
- Мікроскопічне пошкодження, що може стати вхідними воротами для інфекції.
- Перенесення ГРВІ або грипу без належного лікування, відповідно на фоні ускладнення виникає отит.
- Переохолодження.
- Захворювання ЛОР-органів (риніт, аденоїди).
У малюків частими причинами отитів є анатомічні особливості (наприклад, широкого слухового проходу), наявність збільшених аденоїдів та часті простуди.
Симптоми
При розвитку отиту першим проявом захворювання являється сильний пульсівний біль у вусі.
Також спостерігається: нудота та блювання, лихоманка, висока температура тіла, зниження гостроти слуху з відчуттям закладеності або шуму, виділення з вуха, запаморочення (при внутрішньому отиті, внаслідок впливу запалення на вестибулярний апарат). Зовнішньо слуховий прохід є гіперемованим та може бути набряклим.
Відповідно чим більше часу проходить без відповідного лікування, тим інтенсивніші симптоми та площа ураження.
Зауважимо, що при відсутності лікування отиту патологічний процес окрім набуття хронічної форми спричиняє ряд можливих ускладнень, таких як мігрень, зниження слуху до повної його втрати, менінгіт, параліч лицевого нерва.
Діагностика та лікування
Лікар оториноларинголог розпочинає діагностику зі збору анамнезу з аналізом скарг та розвитку клінічної картини. Далі проводиться огляд слухового проходу (отоскопія), у більшості випадків захворювання є помітним навіть неозброєним оком.
З метою виключенням ускладнень, особливо розвитку гнійної форми отиту додатково проводиться рентгенографія, МРТ мозку та лабораторні аналізи крові. При наявності виділень зі слухового проходу береться бак посів з метою визначення типу збудника.
Лікування базуватиметься на основі результатів діагностики. Так основою лікувальної тактики є призначення антибактеріальної терапії (в залежності від виду збудника) та протизапальних крапель для вух, а також регулярне очищення та промивання від патологічних виділень. При одужанні можливе призначення фізіотерапевтичних процедур (УВЧ).
Знизити ризики розвитку захворювання допоможе дотримання здорового способу життя, уникання травм та переохолоджень й вчасне усунення хронічних джерел інфекції.
Пам'ятайте, про важливість вчасного звернення до лікаря! Не займайтеся самолікуванням та уникайте провокуючих факторів отиту.