Життя з розсіяним склерозом: сучасні підходи до діагностики та терапії

Розсіяний склероз (РС) - це хронічне аутоімунне захворювання центральної нервової системи, при якому імунна система атакує мієлінову оболонку нервових волокон. Це призводить до порушення передачі нервових імпульсів і появи різноманітних неврологічних симптомів. Хвороба зазвичай розвивається у віці 20–40 років й зустрічається частіше у жінок.

Основні причини

Точна причина РС досі невідома. Вважають, що важливу роль відіграють генетична схильність, вплив вірусів й факторів навколишнього середовища. Основний механізм розвитку полягає у демієлінізація нервових волокон та запалення, що призводить до формування вогнищ пошкодження у мозку та спинному мозку.

Прояви захворювання дуже різноманітні й залежать від локалізації вогнищ у центральній нервовій системі. 

Серед найчастіших симптомів є наступні стани: 

• порушення чутливості;

• слабкість або оніміння кінцівок;

• проблеми з координацією та рівновагою; 

• погіршення зору; 

• труднощі з концентрацією; 

• проблеми з сечовипусканням та кишківником;

• хронічна втома. 

Відзначимо, що симптоми можуть виникати приступами, а згодом залишатися постійними.

Діагностичний процес включає неврологічний огляд, магнітно-резонансну томографію (МРТ) мозку та спинного мозку, аналіз спинномозкової рідини та електрофізіологічні дослідження. МРТ дозволяє виявити характерні вогнища демієлінізації та оцінити активність процесу.
 

Для пацієнтів, які потребують регулярного контролю неврологічного стану, сучасні медичні інструменти та аксесуари, як-от неврологічні тестери та спеціальні монітори, представлені в медичному маркеті ITMED. Вони допомагають лікарю оцінити рівень рухових та сенсорних функцій пацієнта, а також ефективність терапії.

Лікування РС комплексне й спрямоване на модифікацію перебігу хвороби з застосуванням імуносупресивних або імунотерапевтичних препаратів та усунення симптомів - фізіотерапія, лікувальна фізкультура, медикаменти для зменшення спастики, болю чи втрати чутливості. Також важлива реабілітація з метою підтримки якості життя.

Рання діагностика й початок терапії мають вирішальне значення для уповільнення прогресування захворювання та запобігання інвалідизації.

Регулярне спостереження у невролога, ведення щоденника симптомів, контроль фізичної активності й психоемоційного стану дозволяють краще управляти хворобою.