Набряк головного мозку: симптоми та методи лікування

Мозок несе відповідальність за всі функції організму, тому при виникненні певного «збою» в ньому, виникає ряд порушень. До яких саме ускладнень призводить набряк мозку та як розпізнати симптоми? Далі з’ясуємо.

Набряк головного мозку– це патологічний процес, який характеризується стрімким накопиченням рідини в клітинах та міжклітинному просторі органу. Зазвичай патологія являється реакцією організму на інфекційний процес чи травму.

Механізм розвитку набряку характеризується збільшенням проникності судин мозку, та як наслідок порушенням функції, що контролює потрапляння певних речовин в тканину органу.

Класифікація

• вазогенний набряк мозку: виникає внаслідок збільшення проникності судин мозку;
• цитотоксичний: виникає через збільшення рідини в клітинах головного мозку, що призводить до їх «набухання»;
• інтерстиціальний: набряк внаслідок збільшення внутрішньошлуночкового тиску ліквору;
• осмотичний: набряк розвивається в результаті порушення осмотичного градієнта внутрішньоклітинного та внутрішньосудинного секторів (при цьому гематоенцефалічний бар’єр не пошкоджений).  

Причини

1. Травматичні ураження: забій головного мозку, гематоми (субдуральна та внутрішньомозкова), перелом основи черепа.
2. Органічні ураження головного мозку: новоутворення злоякісного та доброякісного характеру, розвиток інфекційно-запального процесу (енцефаліт, менінгіт), ішемічний інсульт.
3. Також набряк головного мозку можуть спричинити наступні стани:
4. цукровий діабет;
5. алкогольна залежність;
6. алергічна реакція вираженого характеру;
7. отруєння медикаментозними препаратами чи чадним газом;
8. перенесені оперативні втручання на мозку.

Симптоми

Прояви набряку мозку варіюються в залежності від причини та ступеню тяжкості.

Зазвичай симптоми виникають раптово:

• розлад свідомості (різної інтенсивності);
• сильний розпираючий головний біль;
• нудота та блювання, яке не приносить полегшення;
• галюцинації;
• порушення мови та зниження зору;
• судоми;
• втрата свідомості.

При досягненні критичного стану спостерігається підвищення температури, порушення дихання, зниження артеріального тиску та нестабільні коливання пульсу. 

Діагностика

Для діагностування патології лікар з’ясовує анамнез, аналізуючи розвиток клінічної картини. Важливо провести неврологічний огляд з метою з’ясування рівня свідомості та наявності менінгеальних симптомів.

До додаткових методів обстеження належать:

• лабораторні аналізи крові (загальний аналіз та біохімія);
• КТ та МРТ, з метою виявлення набряку головного та спинного мозку;
• огляд очного дна (при набряку мозку виникає набряк диску зорового нерва з нерівними краями);
• при показаннях – люмбальна пункція.

Лікування

Лікування полягає у застосуванні медикаментозного та хірургічного методу.

До медикаментозної терапії належить:

• дегідратаційна терапія, з метою виведення надмірної рідини з тканин мозку (діуретики);
• препарати для покращення процесів обміну у мозку (оксигенотерапія, глюкокортикостероїди).

Також застосовується етіотропне лікування, яке направлене на усунення основної причини набряку мозку. Терапія може включати як видалення пухлини, гематоми, так і операцію для поліпшення мозкового кровопостачання з наступним призначенням антибіотиків. Хірургічне втручаннятакожпроводиться у випадках видалення фрагменту кісток черепа з метою зменшення внутрішньочерепного тиску.

Ускладнення набряку мозку можуть мати різний характер та інтенсивність. Не є виключенням виникнення стану з повною відсутністю свідомості, порушення ритму дихання з наступним настанням летального результату. При легшому перебігу набряку надалі у хворого можуть спостерігатися скарги на головний біль, порушення режиму сну та рухової активності, депресивний стан. У будь-якому випадку лікування буде направлено на зменшення ризиків виникнення даних ускладнень.

Профілактичні заходи направлені на зменшення ризику виникнення травм голови, вчасне діагностування та лікування патологій, які можуть спричинити набряк та дотриманні здорового способу життя.

Автор: Наталія Холявицька