Гранулематозний тиреоїдит: основні симптоми запалення щитоподібної залози

Щитоподібна залоза відіграє одну з самих важливих функцій в організмі, а саме продукує різноманітні гормони. Відповідно при її ураженні порушується й механізм забезпечення ряду процесів в організмі.

Так при розвитку запалення в щитоподібній залозі виникає патологія під назвою тиреоїдит. 

За статистичними даними більшість випадків захворювання припадає на жінок вікової категорії 40+.

Підгострий тиреоїдит (гранулематозний тиреоїдит, тиреоїдит де Кервена) належить до рідкісного типу тиреоїдиту, який супроводжується болем та дискомфортними відчуттями у щитоподібній залозі. Також можлива поява ознак гіпертиреозу, а згодом і гіпотиреозу.

Варто відзначити, що попри тимчасовий прояв захворювання, відсутність вчасного лікування може викликати ускладнення на постійній основі.

В залежності від перебігу порушення розрізняють декілька видів підгострого тиреоїдиту. Наприклад, підгострий гранулематозний тиреоїдит викликається вірусними інфекціями.

Післяпологовий тиреоїдит, розвивається у жінок протягом одного року після пологів і зазвичай зникає у наступні 18 місяців. Також в післяпологовому періоді може розвинутися й підгострий лімфоцитарний тиреоїдит.

Пальпаторна форма захворювання розвивається, коли фолікули щитоподібної залози пошкоджені механічними маніпуляціями, наприклад, при обстеженнях залози або хірургічному втручанні.

Спеціалісти відзначають, що розвиток підгострого тиреоїдиту пов'язаний з впливом вірусної інфекції. Так внаслідок впливу вірусу щитоподібна залоза запалюється з наступним розвитком специфічних ознак. 

Переважно пусковим механізмом являються інфекції верхніх дихальних шляхів (наприклад, грип, паротит, інфекційний мононуклеоз).

Не є виключенням коли тригером додатково виступає й спадковий фактор на тлі перенесеної вірусної інфекції.

Як зазначалося вище клінічна картина підгострого тиреоїдиту може доповнюватися ознаками гіпертиреозу, а згодом гіпотиреозу. Нагадаємо, що до симптомів гіпертиреозу відносять скарги у вигляді тривожності та дратівливості, зниження маси тіла, порушення концентрації. 

У міру прогресування захворювання гіпотиреоз зазвичай замінює гіпертиреоз на другій стадії. При цьому до симптомів ураження належатиме депресивний стан, збільшення маси тіла, закреп, втрата волосся.

Діагностування захворювання відбувається на основі фізикального огляду, скарг хворого та визначенні детального анамнезу. Діагностичні тести включають проведення УЗД, лабораторних досліджень крові (насамперед Т4 та ТТГ). Так на початкових етапах рівень вільного Т4 буде високим, а рівень ТТГ – низьким. На пізніх стадіях рівень ТТГ буде високим, а рівень Т4 – низьким. Аномальний же рівень будь-якого гормону вказує на підгострий тиреоїдит.
 

Лікування буде направлено на усунення болю та запального процесу. З цією метою медикаментозна терапія включатиме призначення нестероїдних протизапальних препаратів, кортикостероїдів, бета-блокаторів.

Відзначимо, що лікування гіпертиреозу важливо на початку захворювання. Відповідно воно не допоможе, коли стан хворого переходить у другу фазу й на пізніх стадіях захворювання розвивається гіпотиреоз. Ймовірно, пацієнтові необхідно буде приймати замісну гормональну терапію, щоб замінити ті гормони, які його тіло не виробляє.

Лікування підгострого тиреоїдиту зазвичай тимчасове. 

Також у багатьох випадках підгострий тиреоїдит проходить сам по собі без попередження. В загальному, прогноз захворювання залежить від ступеня ураження щитоподібної залози. Не є виключенням коли внаслідок тяжких уражень може знадобитися постійне лікування.