Бешиха: основні симптоми інфекційного ураження шкіри
Бешиха є досить поширеним інфекційним захворюванням. Однак на жаль широке поширення набуло й самостійне лікування даного недугу, від домашніх умов до методів народної медицини, наприклад славнозвісне випалювання рожі. Однак чому така тактика боротьби з інфекцією є небезпечною та які наслідки можливі? З'ясуємо далі.
Бешиха, або як її в народі називають “рожа” - являє собою патологічний стан, для якого є характерним ураження шкірного покриву (верхніх шарів) інфекційного генезу.
Збудником бешихи виступає бета-гемолітичний стрептокок.
За статистичними даними поширення бешиха набуває найчастіше серед чоловіків вікової категорії 25-40 років, а у жінок, навпаки після 55 років.
Які фактори впливають на появу бешихи?
Як зазначалося вище збудником захворювання виступає стрептокок, який має агресивний вплив щодо сполучної тканини. При цьому процес зараження може відбутися, навіть при мінімальних ураженнях шкірного покриву, від подряпин, тріщин до наявності незначних ранових поверхонь.
Провокуючими факторами, які підвищують ризики розвитку патологічного процесу при потраплянні збудника виступають:
- стрес на тривалій основі;
- зниження опірності імунної системи;
- наявність в анамнезі вогнищ стрептококової інфекції хронічного характеру (наприклад, тонзиліт, фарингіт);
- шкідливі звички;
- надмірна маса тіла;
- цукровий діабет;
- варикозне розширення вен;
- ураження шкірного покриву грибком.
Відмітимо, що саме надмірний вплив на нижні кінцівки, наприклад при наявності ожиріння або варикозу значно підвищує ризики формування патологічного процесу на ногах. Особливо якщо людина має схильність до набряків.
Які симптоми вказуватимуть на розвиток бешихи?
При потраплянні збудника до організму та початку його активного розмноження у хворого спостерігатимуться симптоми інтоксикації у вигляді головного болю, лихоманки, нудоти та блювання, болю в м'язах, слабкості.
Зовнішні прояви бешихи характеризується появою у ділянці ураження набряку, гіперемії, свербіння й печіння. Відмітимо, що у разі розвитку еритематозно-бульозної форми бешихи до даних проявів приєднується поява пухирів.
Типовою локалізацію патологічного процесу є нижні кінцівки. Так уражена кінцівка сильно набрякає, свербить та набуває яскраво червоного кольору з додатковим приєднанням симптому у вигляді слоновості, що своєю чергою виникає внаслідок лімфостазу. Бешиха на нижніх кінцівках зазвичай супроводжується рядом ускладнень, від абсцесів до гангрен. У занедбаних випадках можлива навіть ампутація кінцівки.
Також трапляються випадки зосередження бешихи на верхній кінцівці та обличчі. Наприклад, у разі бешихи обличчя інфекція локалізується в ділянках щік або носа, з приєднанням гнійних висипань та тріщин.
Діагностика та тактика лікування
Діагностування захворювання потребує проведення ряду лабораторних обстежень, з метою виключення інших схожих до бешихи захворювань (посів крові, ЗАК).
Лікування полягатиме в проведенні антибактеріальної й антигістамінної терапії, санації вогнищ запалення з застосуванням антисептиків. Місцеві засоби можуть бути у вигляді мазей, компресів або присипок.
Також, як компонент комплексного лікування бешихи використовують гідрогелеві пов'язки “АРМА-ГЕЛЬ+”. Вони являють собою стерильне ранове покриття, що дає можливість закрити сформовану внаслідок бешихи ранову поверхню та захистити її від потрапляння додаткової інфекції, пилу та бруду.
Також гідрогелеві пов'язки застосовуються спеціалістами з метою місцевого лікування рани та її швидшого загоєння. Пов'язка має у своєму складі допоміжну речовину - метилурацил. Так метилурацил контактуючи безпосередньо з раною проникає в тканини та чинить антисептичну, протизапальну й знеболювальну дії. Тому це є чудовим доповненням для пришвидшення процесу регенерації тканин при бешисі.
Відмітимо, що ознайомитися детальніше та замовити гідрогелеві пов'язки “АРМА-ГЕЛЬ+”, Ви можете скориставшись медичним маркетом ITMED.
Інколи можливе оперативне втручання, при наявності некрозу тканин або розвитку бульозної форми захворювання.
Оскільки захворювання внаслідок виниклих ускладнень може рецидувати, надалі важливо дотримуватися всіх рекомендацій лікаря.