Вірус Епштейна-Барр: основні симптоми розвитку вірусної інфекції
Вірус Епштейна-Барр це захворювання, що належить до групи герпесвірусів, а саме 4-го виду герпесу. Він є досить поширеними серед населення, однак як наслідок може викликати тяжкі ускладнення.
Вірус Епштейна-Барр викликає захворювання під назвою інфекційний мононуклеоз.
Зараження відбувається від хворої людини до здорової, через поцілунки (так звана хвороба поцілунків - у дорослих, та хвороба залюблених дітей), слину та контакті з предметами на яких вона є присутньою, при переливанні крові, при проходженні плоду пологовими шляхами матері, статевим та повітряно-крапельним шляхом передачі.
Для вірусу є характерним проникнення через верхні дихальні шляхи та слизову оболонку ротової порожнини. Надалі відбувається його поширення по організму через кров з першочерговим ураженням лімфатичних вузлів, мигдаликів.
Відповідно чим слабший імунітет людини, тим тяжчий перебіг інфекції з приєднанням додаткових ускладнень. Насамперед це онкологія (лімфоми), гепатит.
Які симптоми вказують на розвиток інфекції?
Відмітимо, що при зараженні вірусом, але при цьому задовільним станом імунної системи у хворого не виникатиме жодних скарг. До того ж за статистичними даними практично у всіх людей віком після 40 років в організмі є присутнім цей вірус, от тільки його вплив напряму залежатиме від стану імунної системи.
Симптоми дають про себе знати при мінімальному зниження імунітету. При чому на початку вони нагадують перебіг ГРВІ, що може призвести до випадків самолікування або відсутності підозр щодо виниклого стану. Так виникає:
- загальна слабкість, швидка стомлюваність;
- збільшення всіх лімфатичних вузлів з виникненням болю при пальпації (мікрополіаденія);
- набряк мигдаликів та поява нальоту на них;
- збільшення печінки та селезінки (інколи в критичних ситуаціях можливий навіть розрив селезінки);
- поява висипу (у дітей);
- інтоксикація організму;
- лихоманка;
- ураження зі сторони ЦНС (можуть загрожувати життю хворого).
Діагностика та тактика лікування
Враховуючи дані анамнезу та розвиток клінічної картини, підтверджувальним діагноз є лабораторний метод дослідження крові (ІФА - імуноферментний аналіз) та взяття мазка зі слизових носоглотки та ротоглотки для проведення ПЛР. ІФА встановлює наявність в організмі імуноглобулінів-G, що свідчать про присутність вірусу та імуноглобулів-М, тобто антитіл що свідчать про гостру фазу захворювання.
Додатково поводиться ряд інструментальних методів дослідження, наприклад УЗД, ЕКГ та дослідження крові (біохімія).
Оскільки повністю усунути вірус неможливо, лікування полягатиме в проведенні специфічної терапії з застосуванням противірусних препаратів. Додатково призначаються імуноглобуліни, вітамінні комплекси, гепатопротектори.
Надалі з метою якнайдовшого перебування у стані ремісії хворому важливо окрім дотримання лікарських рекомендацій, внести корективи у свій спосіб життя.
Основою для запобігання захворювання є дотримання правил особистої гігієни, насамперед для осіб, що мають знижений імунітет!