Перевозка больных
Сервіс запису паціентів

Рециркуляторы

Що таке уреаплазмоз? Причини та методи лікування

Що таке уреаплазмоз? Причини та методи лікуванняНаявність умовно-патогенних мікроорганізмів – уреаплазми, не завжди означає розвиток захворювання. Дуже часто їх виявляють і в абсолютно здорових людей. Розберемо, якими симптомами проявляється інфекційна патологія уреаплазмоз, та які шляхи її передачі.

Уреаплазми являють собою дрібні патогенні мікроорганізми, які є чимось проміжним між вірусами й одноклітинними організмами. Мешкають вони на слизовій оболонці сечостатевих шляхів людини. Також уреаплазми здатні тривалий час паразитувати, при цьому не викликати розвиток патологічного процесу. Але при виникненні ряду обставин можливий розвиток захворювання.

Уреаплазмоз– це інфекційне захворювання, яке характеризується розвитком запального процесу в сечостатевій системі.

Причини та шляхи передачі

Збудником уреаплазмозу є умовно-патогенні мікроорганізми – уреаплазми.

Причини, які сприяють розвитку інфекційного процесу:
  • зниження захисних сил організму (при наявності іншої інфекції в організмі);
  • безладні статеві зв'язки.
Шляхи передачі:
  • статевий шлях (генітальний, оральний, анальний) - найпоширеніший шлях передачі інфекції. Особливістю є те, що у людини може ніяк не виявлятися захворювання і тоді вона є носієм інфекції, навіть не підозрюючи про це.
  • вертикальний (від матері до плоду): при проходженні пологовими шляхами можливий високий ризик зараження дитини, внаслідок проживання уреплазми на слизовій статевих шляхів.
Докази того, що зараження уреаплазмозом можливе контактно-побутовим шляхом, поки не підтверджені.

Симптоми


Ознаки уреаплазмозу різноманітні, і в чоловіків, і в жінок проявляються по-різному. Інкубаційний період складає від декількох днів до місяця.

У жінок:
  • дискомфорт у вигляді печіння під час сечовипускання;
  • незначне підвищення температури;
  • біль, що віддає вниз живота;
  • слабкість;
  • виділення з піхви слизистого характеру;
  • зуд зовнішніх статевих органів та сечовипускального каналу.
У чоловіків:
  • виділення слизового характеру з сечовипускального каналу;
  • часте та болісне сечовипускання;
  • еректильна дисфункція;
  • біль в анусі;
  • свербіж в області статевого члена.

Діагностика


Уролог або гінеколог проводить огляд, з'ясовуючи анамнез та призначаючи ряд обстежень:
  • бак посів на уреаплазму;
  • ПЛР-діагностика (визначається наявність вірусів або бактерій у самому ДНК на основі дослідженого матеріалу);
  • ІФА – імуноферментний аналіз (у досліджуваному матеріалі визначаються специфічні антигени);
  • ПІФ – пряма імунофлюоресценція (визначаються специфічні антитіла).
Також з інструментальних методів діагностики проводиться гістероскопія (огляд порожнини та шийки матки) та уретроскопія (огляд сечівника).

Лікування

 
Лікування буде відбуватися, при виявленні захворювань, збудниками яких є уреаплазми.

Лікування полягає в призначенні наступних препаратів:
  • антибактеріальна терапія;
  • імуностимулятори;
  • фізіопроцедури;
  • санація статевих органів;
  • вітамінотерапія;
  • пробіотики.
 Важливо усунути інфекцію до планування вагітності.  З метою уникнення повторного зараження необхідне лікування обох партнерів.
 
При відсутності лікування існує високий ризик розвитку множинних ускладнень:
  • безпліддя;
  • сечокам'яна хвороба;
  • цистит;
  • уретрит;
  • простатит (у чоловіків);
  • виникнення проблем при вагітності: передчасні пологи або порушення з боку розвитку плода.

Профілактика


Профілактичні заходи ґрунтуються на дотриманні правил особистої гігієни, використанні бар'єрних методів контрацепції та виключенні випадкових статевих зв'язків.  Також важливо проводити своєчасне лікування майбутньої матері.

Автор: Наталія Холявицька
Хотите получать новые статьи на почту?

Поиск клиники




Алкофарм