Холангіт: причини запалення жовчних проток

Холангіт належить до групи захворювань, які викликають запалення жовчних шляхів поза печінкою або всередині неї. Захворювання не має гендерних або вікових обмежень. Це важкий стан організму, яке загрожує приєднанням септичних ускладнень.

Холангіт – це патологічний стан, що характеризується запаленням жовчних проток, внаслідок потрапляння в них інфекції.

Класифікація

1. Гострий холангіт: розвивається внаслідок попадання бактерій в жовчні шляхи, з жовчного міхура або просвіту кишківника.
2. Хронічний холангіт: утворюється внаслідок хронічних патологій ШКТ.
3. Склерозуючий холангіт: характеризується перекриттям жовчних шляхів, що провокує розвиток цирозу печінки.

Причини

• порушення прохідності жовчних проток;
• бактеріальна інфекція;
• наявність новоутворень;
• паразитарні ураження;
• вроджені аномалії;
• перенесені хірургічні операції.

Симптоми

Гостра форма холангіту:

• висока температура;
• жовтяниця;
• сильні болі в правому підребер'ї;
• слабкість;
• озноб;
• нудота та блювання;
• діарея.

При хронічній формі холангіту:

• біль нападоподібний;
• субфебрильна температура;
• часта втома;
• лихоманка, яка проявляється періодично.

Склерозуючий холангіт має схожість симптомів з гострою та хронічною формою, але також може ускладнюватися виникненням гнійного процесу (абсцеси) та сепсису.

Діагностика

Лікар визначає захворювання на основі анамнезу, огляду хворого та результатів досліджень.

Методи діагностики:

• лабораторні аналізи крові;
• УЗД;
• КТ;
• МРТ;
• рентгенографія;
• біопсія печінки;
• визначення складу жовчі;
• дуоденальне зондування.

Лікування

Хірургічне втручання проводиться в тому випадку, якщо жовчні протоки повністю закриті. Операція являє собою дренування жовчних проток, з метою виведення патологічних скупчень. Також проводитися розкриття жовчних проток за допомогою спеціальних інструментів для розширення каналів.

Медикаментозне лікування застосовується при легких формах холангіту:

• антибактеріальна терапія;
• знеболювальні;
• спазмолітики;
• гепатопротектори;
• інфузійна терапія;
• при наявності паразитарної інфекції – антигельмінтні препарати.

Ускладнення

• цироз печінки;
• панкреатит;
• абсцес;
• перитоніт;
• онкологія;
• сепсис;
• летальний результат.

Профілактика

1. Своєчасне лікування захворювань органів травної системи.
2. Здоровий спосіб життя.
3. Правильне харчування.
4. Профілактичні огляди у гастроентеролога.

При наданні своєчасного лікування, шанси на успішне одужання значно підвищуються. Тому, при виявленні у себе тривожних симптомів не займайтеся самолікуванням, а зверніться за допомогою до фахівця.

Автор: Наталія Холявицька