Целіакія: причини порушення травлення

Вперше про целіакію було згадано понад 2000 років тому. Але справжню суть захворювання почали вивчати через багато років. Раніше це вважалося рідкісним захворюванням, яке визначали тільки у дітей. Поява нових методик дослідження дало можливість переглянути дані – на сьогодні порушення травлення далеко не рідкісний випадок.

Целіакія– це патологічне імунологічне захворювання, яке характеризується порушенням травлення у вигляді непереносимості білка (глютену). Патологія має спадковий характер. За статистикою більшість випадків перших проявів хвороби припадає на дитячий вік.

Целіакія провокується враженням ворсинок тонкого кишківника продуктами, що містять специфічний білок – глютен. Також, крім глютену, целіакія характеризується непереносимістю білків інших злаків: гордеїн та авенін.

Причини

• спадкова схильність;
• наявність аутоімунних захворювань (ревматоїдний артрит, цукровий діабет першого типу, аутоімунний тиреоїдит);
• захворювання шлунково-кишкового тракту (лімфоцитарний коліт, хронічний гепатит).

Симптоми

Клінічна картина у дітей (зазвичай починає проявлятися після першого прикорму, коли дають злакові або хлібобулочні вироби):

• поганий розвиток;
• повільний набір ваги;
• здуття живота;
• рідкий частий стілець.

Клінічна картина у дорослих:

• діарея (акти дефекації понад п'ять разів на день, стілець рідкий, сірого кольору);
• з каловими масами виводиться жир (стеаторея);
• зниження ваги;
• поганий апетит;
• болі в животі;
• поява симптомів зневоднення (спрага, сухість шкіри та слизових, зменшення кількості сечовипускання);
• слабкість;
• атопічний дерматит;
• часта зміна настрою.

Діагностика

Діагноз ставиться при дослідженні сімейного анамнезу, вивчення клінічної картини та ряду додаткових інструментальних методів діагностики:

• лабораторні аналізи крові;
• аналіз калу (копрограма, аналіз на приховану кров);
• фіброгастродуоденоскопія;
• УЗД;
• рентгенографія;
• серодіагностика (аналіз на специфічні антитіла: антигліадинові, антиретикулінові та ІдА-антитіла);
• біопсія тонкої кишки.

Диференціальна діагностика проводиться з такими захворюваннями: муковісцидоз, синдром подразненого кишківника.

Лікування

Основа лікування – це дотримання дієти. А саме, виключення з раціону:

• борошняних виробів (з пшеничного, ячмінного, житнього борошна);
• макаронних виробів;
• шоколаду, різних соусів, копченостей та продуктів швидкого приготування.

Медикаментозна терапія включає призначення: гормональних препаратів, вітамінів, препаратів заліза.

Ускладнення

1. Підключення вторинної інфекції.
2. Летальний результат, при відсутності лікування.
3. Безпліддя.
4. Новоутворення (лімфома кишківника, карцинома стравоходу).

 Профілактика

1. Медико-генетичне дослідження при плануванні вагітності.
2. Вивчення сімейного анамнезу.
3. Контроль стану здоров'я, при знаходженні в групі ризику (цукровий діабет, аутоімунні патології, коліти, синдром Дауна).

Пам'ятайте, що при діагнозі «целіакія» життєво необхідно дотримуватися дієти і проходити профілактичні огляди у лікаря.

Автор: Наталія Холявицька