Перевозка больных

Медичне обладнання в ITMED

Дисгідротична екзема: основні причини появи пухирів на шкірі

Дисгідротична екзема: основні причини появи пухирів на шкірі Дисгідротична екзема або дисгідроз, долонно-підошовна екзема — це патологічний стан, що характеризується ураженням шкіри у вигляді появи пухирів на підошвах ніг або долонях рук. Відзначимо, що близько половини всіх людей з дисгідротичною екземою також мають й інші типи екземи, такі як контактний і атопічний дерматити.

Ознаки ураження можуть мати вигляд крихітних горбиків або покривати великі площі кінцівок. Вмістом утворень переважно є рідина. При цьому їх поява супроводжується свербежем. 

У більшості випадків цей вид екземи починається у віці від 20 до 40 років, переважно у жінок.

Основні причини

Достеменно невідомо, що саме є причиною даного типу екземи. Тригером у більшості випадків виступає потовиділення. 

До інших можливих пускових механізмів дисгідрозу відносять:
  • куріння;
  • контакт з певним видом металу (наприклад, кобальт або нікель). Це може бути пов’язано зі специфікою роботи пацієнта;
  • приймання певних лікарських препаратів (наприклад, аспірин);
  • вплив погодних умов (спекотна та волога погода);
  • вплив стресового фактору.
Спеціалісти відзначають стосовно можливого впливу генетичних факторів, наявності в анамнезі астми, сезонної алергії, інфекції шкіри та ін..

Характерні ознаки

  1. Печіння.
  2. Свербіж.
  3. Поява пухирів на долонях, пальцях рук, тильної сторони рук, кінцівок та стоп. Як зазначалося вище крихітні пухирці можуть бути як поодинокими, так і зливатися та утворювати більші ділянки ураження. 
Можливе приєднання інфекційного процесу, коли пухирці болять та сочаться гноєм. Переважно це пов’язано з розчісуванням шкіри. 

Зауважимо, що симптоми мають переважно раптовий початок. Упродовж декількох тижнів ділянки ураження загоюються, з появою сухості та лущення.  

Діагностика та тактика лікування

Встановлення діагнозу відбуватимуться на основі фізикального огляду шкірного покриву та ряду додаткових діагностичних тестів. Серед них тести на виявлення алергії, лабораторні дослідження крові, дослідження зразка шкіри на виявлення інфекції (біопсія), це стосується випадків коли шкіра тривалий час не загоюється. Діагностика важлива оскільки клінічна картина екземи нагадує за перебігом інші захворювання, типу псоріазу, простого герпесу. 
 
Дисгідротичну екзему не можна вилікувати, тому терапія буде направлена на  запобігання серйозних загострень або скорочення тривалості симптомів. Відповідно тактика лікування обиратиметься залежно від перебігу захворювання. При легких спалахах можливо обмежитися прохолодними компресами, застосуванням зволожувального та/або кортикостероїдного крему, препаратів проти сверебежу. Також варто враховувати і ймовірні тригери захворювання, беручи до уваги будь-які прикраси, мило та інші продукти, які ймовірно погіршують симптоми.

Серйозні або часті прояви дисгідрозу потребують призначення більш серйозних препаратів. Прикладом такої схеми лікування є рецептурні стероїдні креми, системні препарати для пригнічення імунної системи та ін.. Дерматологи також можуть рекомендувати світло або фототерапію для лікування важких випадків дисгідротичної екземи. Процедура передбачає вплив ультрафіолетового світла на всю шкіру протягом кількох місяців, що дасть можливість зменшити запалення.

У жодному разі не потрібно самостійно робити спроби розкрити пухирі, так ви лише погіршите перебіг екземи та збільшите ризик приєднання інфекції.

Не завжди можливо запобігти дисгідротичній екземі, але враховуючи фактори ризику можна знизити ймовірність появи захворювання. До прикладу доцільним буде відмовитися від шкідливих звичок, слідкувати за раціоном, використовувати захисні засоби (рукавички) при використанні миючих засобів, вчитися керувати стресом, використовувати зволожувальний крем для шкіри.

Медична платформа

Медичні меблі в ITMED


Алкофарм