Целюліт: основні причини інфекції шкіри

Ми звикли асоціювати «целюліт» з косметичним дефектом та зазвичай результатом неправильного харчування та зайвої ваги. Різні спеціалісти транслюють всеможливі методи боротьби з целюлітом, від масажів, скрабів до різних косметологічних процедур. Однак з'ясуймо, що за собою приховує захворювання целюліт.

Целюліт – це патологічний стан, що супроводжується розвитком бактеріальної шкірної інфекції. Локалізація патологічного процесу може бути зосереджена будь-де на тілі та надалі поширюватися. Відмітимо, що ураження зазнає шкіра та тканини під нею. А основним проявом є поява больових відчуттів та зміна кольору шкірного покриву.
 

Залежно від розташування целюліту його поділяють на периорбітальний целюліт, що викликає ураження повік або шкіри навколо очей, орбітальний, який супроводжується проникненням бактерії глибше в жирову тканину та м’язи ока.

Періанальний целюліт виникає в дітей в ділянці промежини.

Також виділяють целюліт обличчя, грудей (під грудьми).
 

Відсутність вчасного лікування може становити загрозу для життя при потраплянні інфекції в кров, тому при появі симптомів звернення до лікаря є необхідним.

Клінічна картина захворювання залежатиме від тяжкості його перебігу та локалізації ураження. 

До загальних ознак целюліту можна віднести наступне:

Додатково у хворого виникатимуть скарги на слабкість, запаморочення, біль в м’язах.

Механізм розвитку захворювання полягає в проникненні патогенних збудників у шкіру, внаслідок її пошкодження. Найбільш поширеними збудниками целюліту є бактерії Staphylococcus і Streptococcus.
 

Пошкодження шкіри може бути у вигляді укусу, порізу, хірургічної рани.
 

При цьому ймовірність розвитку інфекції збільшується в осіб зі слабкою імунною системою, а також в тих у кого наявні в анамнезі захворювання шкіри, цукровий діабет, ожиріння.

Встановити діагноз можливо на основі візуального огляду з виявленням набряку, гіперемії, опухлості лімфатичних вузлів. Важлива і диференційна діагностика, аби виключити інші схожі за перебігом захворювання. До прикладу, дерматит, бешиху, варикозну екзему.
 

Додатково лікар може призначити лабораторні дослідження крові, в тому числі й посів, рентгенографію.

Першою лінією лікування целюліту є прийом антибіотиків. Також залежно від перебігу захворювання можуть бути призначені знеболювальні препарати, носіння компресійної білизни.

Оперативне втручання буде доцільним при розвитку абсцесу. Лікар проведе його дренування. 

Пам’ятайте, що ускладнення целюліту можуть бути серйозними, якщо їх не лікувати. У певних випадках це може загрожувати септичним шоком, ампутацією ураженої кінцівки та навіть летальним результатом.
 

Беручи до уваги, що у майбутньому целюліт може знову виникнути необхідно вміти запобігати інфекції. Для цього при розвитку травми шкіри потрібно правильно доглядати за раною, аби запобігти потраплянню збудника.