Герпетиформний дерматит: як шкіра може зреагувати на глютен?

В першу чергу, на переносність глютену реагує шлунково-кишковий тракт. Однак можливі й інші прояви даного порушення, в тому числі й на шкірі. Про це детальніше і поговоримо далі.

Герпетиформний дерматит - це стан, що супроводжується появою висипань на шкірі у вигляді пухирців, які сверблять. Даний тип дерматиту вказує на непереносність глютену, наряду з появою інших симптомів. Також не варто виключати й більш серйозний стан, такий як целіакія.
 

Відмітимо, що можна отримати герпетиформний дерматит без целіакії, але це рідко. Цей стан шкіри, також відомий як хвороба Дюрінга. Вона викликає пухирі та висипання, схожі на герпес, але це не спричинено вірусом, який провокує герпес. Отже, це не заразно. 
 

Типовою локалізацією патологічного процесу є лікті, шкіра голови, сідниці та спина.
 

За статистичними даними більшість випадків герпетиформного дерматиту припадає на осіб вікової категорії 30-40 років. При цьому  рідко порушення проявляється до статевого дозрівання.

Герпетиформний дерматит виникає у людей з целіакією. Нагадаємо, що целіакія являє собою аутоімунне захворювання, при якому організм не сприймає глютен та викликає відповідну реакцію. 

Як зазначалося вище пошкодження кишківника та висипання викликані реакцією білків глютену.  Тіло виробляє антитіла IgA, щоб атакувати білки глютену. Це своєю чергою спричиняє пошкодження ворсинок кишківника та як наслідок неможливість поживних речовин засвоюватися.
 

Така підвищена реакція до глютену зазвичай є сімейною.
 

Якщо у людини є певні типи генів, через які тілу важко відрізнити власні тканини від чужорідних агентів, вона, швидше за все стикнеться з герпетиформним дерматитом. Тому наявність у близьких родичів або безпосередньо у пацієнта цукрового діабету 1 типу, хвороби Аддісона чи іншого аутоімунного захворювання, ризики герпетиформного дерматиту підвищуються.

Основним проявом герпетиформного дерматиту є поява висипань однакового розміру з обох частин тіла. Часто ураження шкіри можуть з’являтися та знову зникати. Спалахи можуть виникнути протягом годин або днів після вживання глютену. А самі горбки можуть бути темнішими за звичайний тон шкіри.
 

Перед спалахом людина в місцях майбутніх висипань може відчувати печіння та відчуття горіння. Надалі починають формуватися пухирці заповнені прозорою рідиною, які швидко розриваються. Ранові поверхні загоюються упродовж кількох днів та залишають фіолетову пляму, що може зберігатися тижнями. При цьому нові ураження виникатимуть в міру загоєння старих.
 

Відмітимо, що такий процес може тривати упродовж багатьох років з наступним настанням ремісії.
 

Додатково хворий може спостерігати зміну зовнішнього вигляду зубів (зміна кольору, поява ямок та борозен на зубах).

Даний тип захворювання найкраще діагностувати за допомогою біопсії шкіри. Це також дасть можливість виключити інші схожі за перебігом дерматологічні захворювання.

Додатково лікар призначить лабораторні дослідження крові на наявність антитіл та за необхідності біопсію кишківника. Щодо останнього, то ендоскопія з біопсією є доцільною для підтвердження целіакії.
 

Тактика лікування полягатиме в призначенні антибактеріальної терапії. Дозування призначеного лікарем препарату відбуватиметься з поступовим збільшенням (упродовж кількох місяців).

Також пацієнтові потрібно буде дотримуватися суворої безглютенової дієти. Це означає, що потрібно виключити зі свого раціону продуктів, а також лікарських препаратів, що містять пшеницю, жито, ячмінь та овес. 

Такі правила забезпечать сприятливий результат для здоров’я загалом та відповідно перебіг целіакії.

В протилежному випадку у пацієнтів з даним захворювання (відміч. целіакії) існують ризики раку кишківника внаслідок постійного запального процесу.