Гіпогідроз: основні причини зниженої пітливості
Ми часто стикаємося з підвищеною пітливістю коли нам спекотно або ми хвилюємося, надмірно працюємо. І це є нормою, адже потовиділення забезпечує терморегуляцію тіла. Відповідно при впливі певних патологічних чинників виникають й виключення, коли потовиділення стає надмірним (гіпергідроз), або навпаки може бути відсутнім (гіпогідроз). Тому наразі розберемо детальніше саме більш рідкісні випадки порушеного потовиділення, як гіпогідроз.
Гіпогідроз або ангідроз - це патологічний стан, що характеризується порушенням здатності до фізіологічного потовиділення.
Відмітимо, що локалізація патологічного процесу може відбуватися як в одній окремій ділянці тіла, різних його областях, або взагалі бути масштабним й зосереджуватись по всій поверхні. Відповідно в тих зонах де потовиділення збережене, задля забезпечення рівноваги починається продукування надмірної кількості поту.
Небезпека гіпогідрозу полягає в тому, що внаслідок порушення терморегуляції тіла розвивається його перенагрівання. Звісно, що особливо цей стан є загрозливим влітку, з високою ймовірністю теплого удару та навіть летального результату.
Які фактори впливають на розвиток захворювання?
В основі захворювання покладено порушення функціонування потових залоз. І відбуватися це може за наступних причин:
- ураження нервів, які впливають на керування потових залоз (наприклад, полінейропатія);
- закорковування проток потових залоз, наприклад при дерматологічних захворюваннях, опіках шкіри;
- спадковий фактор, коли потові залози відсутні або їх є невелика кількість;
- хвороба Шегрена (аутоімунне захворювання, коли потові залози руйнуються аутоантитілами);
- приймання певних лікарських препаратів (наприклад, протисудомні препарати);
- зневоднення організму;
- віковий фактор (ризики гіпогідрозу підвищуються з віком).
Особливості перебігу гіпогідрозу
Основним характерним симптомом гіпогідрозу є знижене потовиділення або його повні відсутність. Додатково виниклий стан супроводжуватиметься наступними проявами:
- загальна слабкість;
- запаморочення;
- відчуття приливу крові до обличчя “кидання” в жар;
- судоми в м'язах.
Діагностика та тактика лікування
Встановлення діагнозу відбувається на основі ряду досліджень, які будуть направлені й на ймовірну причину порушення потових залоз. Так лікарем призначається проведення пілокарпінового тесту (введення підшкірно препарату, що підсилює потовиділення), гравіметричного методу (визначення швидкості виділення поту), лабораторних досліджень крові, генетичних досліджень, біопсії шкіри. Інструментальні методи включають проведення УЗД, електронейрографії, доплерографії.
Тактика лікування залежатиме від причини, що викликала порушення.
Так при розвитку гіпогідрозу у зв'язку з віковими змінами доцільним буде забезпечення звичайного правильного догляду за шкірою.
Медикаментозна терапія при гіпогідрозі включає призначення нейропротекторів, глюкокортикоїдів, холіноміметиків. Місцево на уражену ділянку наносять засоби, що забезпечують зволоження шкіри та захищають її від сухості та подразнення.
Також хворому важливо забезпечити всі необхідні умови аби уникнути негативних наслідків гіпогідрозу. Наприклад, зволожувати повітря в приміщенні, пити достатню кількість води, уникати перенагрівання тощо.
Враховуючи загрозливі для життя ускладнення гіпогідрозу не варто зволікати зі зверненням до лікаря. Тому при появі симптомів порушення в першу чергу зверніться до лікаря терапевта. Який на основі обстеження проведе лікування або при необхідності направить Вас до лікаря іншої спеціалізації (в залежності від причини - дерматолог, невролог).