Психогенна пурпура: причини появи синців на фоні стресу

Зазначимо, що пурпура являє собою загальний термін, що може стосуватися будь-якого захворювання при якому відбувається утворення невеликих плям на шкірному покриві та слизових оболонках. Розвиток пурпури є прямим наслідком розриву дрібних капілярів (кровоносних судин), що розташовуються над поверхнею шкіри. 

Психогенна пурпура або синдром Гарднера-Даймонда - це патологічний рідкісний стан, для якого характерна поява екхімозів (дрібноточкових крововиливів), які супроводжуються больовими відчуттями. Розлад є самостійним та виникає на фоні сильного стресу або психіатричного захворювання. 
 

Найчастіше виникає у жінок з локалізацією крововиливів на нижніх кінцівках. 
 

Розвиток даного патологічного процесу було встановлено ще понад півстоліття тому, коли без розвитку травм на тілі виникали болючі синці з прогресуючими набряками та еритемою. Однак при проведенні лабораторних аналізів крові показники були в межах норми. За результатами досліджень розвиток синдрому пов'язали з аутосенсибілізацією еритроцитів. Так під шкіру пацієнтам вводилися власні еритроцити й у хворих виникав розвиток відповідної реакції - прогресуюча еритема. 

Продромальний період захворювання починається з відчуття втоми та слабкості. Далі в ділянках майбутніх висипів з'являється свербіж та болючість по типу укусу комахи. Через декілька хвилин характерна поява болючих та набряклих ділянок різного розміру, які вже упродовж п'ятьох годин стають гіперемованими та становлять собою болючі пухирі. 

По мірі стихання запального процесу утворені інфільтрати еволюціонують в екхімози та проходять стадії “цвітіння” синця. Зазначимо, що ці висипи мають здатність рецидувати.
Інших проявів крововиливів не спостерігається, тобто у пацієнта не розвивається кровотеча в  ШКТ, крововиливів в слизові оболонки. 

Найчастіше синдром Гарднера-Даймонда можна пов'язати з психіатричними симптомами, від цього і назва “психогенна пурпура”. Так у більшості випадків прояви захворювання виникають у пацієнтів у яких спостерігається розвиток депресії, тривожних розладів, іпохондрії, розладів статевої та харчової поведінки. Досі не встановлено як ці стани впливають на перебіг хвороби, однак за ймовірними гіпотезами асоційований з цими розладами стрес супроводжується підвищенням рівнем глюкокортикоїдів та катехоламінів, що як наслідок може впливати на процеси згортання крові (зокрема фібринолізу). 
 

При цьому, до кінця не з’ясовано те, який саме має бути рівень стресу в людини, щоб запустити аутоімунні механізми. 

Також провокуючими факторами захворювання, окрім психотравмувальних причин, є незначні удари, тяжкі фізичні навантаження та перенесення оперативних втручань. 

Діагноз встановлюється на основі проведення фізикального огляду, детального збору анамнезу та лабораторних аналізів крові. Дуже важливо виключити розвиток інших можливих порушень гемостазу.  Характерним для психогенної пурпури являється відсутність порушень в системі згортання крові. Також доцільним буде проведення шкірної проби, яка описувалася вище: внутрішньошкірно вводяться аутоеритроцити. Наявність захворювання підтвердить реакція у вигляді інфільтративно-запальних висипів через 24 години, з наступним переходом їх в екхімози.  
 

Оскільки не існує специфічного лікування психогенної пурпури, терапія буде направлена на лікування симптомів. Так основою лікування є призначення антидепресантів, психотерапії, антигістамінних та кортикостероїдів. Не є виключенням застосування плацебо, через психологічну природу захворювання.
 

Важливо вчасно звернутися до лікаря, з метою раннього встановлення діагнозу та проведення лікування, для запобігання рецидиву.