Метаболічний синдром: основні причини порушення вуглеводного обміну
Розвиток таких небезпечних станів, як цукровий діабет або артеріальна гіпертензія мають спільний корінь проблем у вигляді метаболічного синдрому. Цей стан з одного боку можливо вчасно усунути при ранньому початку лікування, а з іншого - він є тригером до тяжких захворювань, які зазначалися вище. Тому розберемо детальніше які фактори впливають на розвиток метаболічного синдрому та як вчасно запідозрити порушення?
Метаболічним синдром - це патологічний стан, що характеризується розвитком комплексу взаємопов'язаних порушень у вигляді вуглеводного та ліпідного обмінів. Це відповідно має свої наслідки у вигляді високого артеріального тиску, інсулінорезистентності та ін.
За статистичними даними показники розповсюдженості метаболічного синдрому серед чоловіків та жінок є практично рівними. Однак після 70 років метаболічний синдром є частішим явищем саме серед жінок, що пов'язано з настанням клімактеричного періоду.
Фактори ризику
Основним тригером порушення виступає спосіб життя людини: малорухомий спосіб життя, яке доповнюється неправильним харчуванням. Це своєю чергою викликає надмірну вагу.
До інших чинників належать:
- гормональні порушення;
- сильні переживання;
- дефіцит сну;
- супутні захворювання.
Які симптоми вказують на розвиток метаболічного синдрому?
Дуже часто на початкових етапах метаболічний синдром протікає безсимптомно. Запідозрити порушення можливо при розвитку наступних станів:
- апатія та швидка стомлюваність;
- збільшення ваги та в першу чергу окружність талії;
- задишка;
- головний біль;
- набряки;
- часті зміни настрою;
- порушення статевої функції;
- підвищення артеріального тиску.
Діагностика та тактика лікування
З метою діагностування метаболічного синдрому лікарем встановлюється підтвердження декількох критеріїв з нижчезазначеного переліку:
- збільшення окружності талії, що свідчить про розвиток вісцерального ожиріння (понад 80 см);
- артеріальна гіпертензія;
- підвищена концентрація глюкози в крові натщесерце, що надалі провокуватиме появу ЦД II типу (вище 5,6 ммоль на л);
- зниження рівня холестерину та ліпопротеїдів високої щільності (нижче 1,0 ммоль/л);
- підвищення рівня сечової кислоти;
- підвищені показники тригліцеридів (понад 1,7 ммоль/л).
Тактика лікування полягає в проведенні терапії окремих станів метаболічного синдрому. Оскільки метаболічний синдром не входить до міжнародної класифікації хвороб й відповідно не існує фахівців для роботи з ним. Так проблемами з гормональним фоном займаються ендокринологи, високий АТ коригують кардіологи.
В першу чергу проводиться корекція маси тіла з додаванням фізичних навантажень. Окремо проводиться етіотропна терапія при високих ризиках цукрового діабету або його початковій стадії.
Додаткові успіхи у лікуванні приносить проходження фізіотерапії (наприклад, масаж, міостимуляція).
Профілактика
- Контролювання стану здоров'я та супутніх захворювань при їх наявності.
- Проходження check-up організму.
- Активний спосіб життя.
- Дотримання режиму сну.
- Вживання достатньої кількості води.
- Здорове харчування.
Тобто можна зробити висновок, що запобігти розвиткові метаболічного синдрому можливо лише комплексно.