Що варто знати про температуру тіла та її вимірювання?
На нашу температуру тіла впливає безліч чинників, як зовнішніх, так і внутрішніх. В основному це вік та фізична активність, процес вживання їжі або навіть час доби. Розберемо детальніше про основний еталон температури та коли варто її збивати.
Температура тіла являє собою показник теплового стану організму. Саме нормальна підтримка цього стану є найважливішою з умов життєдіяльності. Своєрідний еталон у виглядів показників температури 36,6°C, може варіюватися у різних межах та на різних ділянках тіла. Тому нормальними показниками заведено вважати температуру в межах 36,2-37,2°C.
Легке підвищення температури може спостерігатися у наступних випадках:
- Після приймання їжі, особливо висококалорійної.
- Після фізичних навантажень.
- Період овуляції у жінок (приблизно на 1°C).
- Емоційне перенапруження.
- У вечірню пору.
- При знаходженні на сонці, але межа норми є дуже тонкою, адже при тривалому знаходженні у високих температурах висока ймовірність розвитку теплового удару.
Тобто ці явища є тимчасовими та абсолютно фізіологічними (нормою).
Визначення температури тіла є важливим заходом, особливо зараз в умовах пандемії. Причина в тому, що не тільки COVID-19 може викликати підвищення температури, але і ряд інших патологічних станів. Відповідно завдяки вимірюванню температури та оцінки лікування призначеного лікарем можливо проводити контроль розвитку певної патології.
Для кожного патологічного стану окрім високої температури, характерний розвиток певних симптомів.
Так, наприклад, пневмонії можуть супроводжуватися додатково ознобом, ломотою в тілі, недомаганням, втратою апетиту, смаку та нюху. У будь-якому разі не варто самостійно встановлювати собі діагнози, а тим паче призначати лікування з жарознижувальними препаратами. Зверніться одразу до лікаря.
Наголосимо, що температуру нижче 38,5-39°C не варто збивати, окрім варіантів коли людина входить до групи ризику (як діти, так і дорослі). Тільки при досягненні високої позначки організм починає втрачати рідину, виникає потреба в кисні та спостерігається негативний вплив на роботу внутрішніх органів.
Коли температура тіла підвищується при розвитку певного захворювання організм починає так звану боротьбу з патогенним мікроорганізмом, створюючи умови для запобігання його розвитку.
Температура має декілька етапів підвищення:
- субнормальна: 35–36°C;
- субфебрильна: температурні показники підвищуються не більше, ніж на 1°C від нормальної температури тіла;
- фебрильна: температура підвищується на 1–2°C;
- піретична: до 3°C;
- гіперпіретична: спостерігається підвищення понад 3°C (порівнюючи з допустимою нормою).
Результат вимірювання температури, а точніше його точність буде залежати й від ділянки та часу проведення процедури.
Зовнішня температура вимірюється в пахвовій впадині або в паху. В цих випадках відповідна кінцівка притискається до тіла, з метою зменшення впливу температури навколишнього середовища.
Вимірювання внутрішньої температури відбувається шляхом введення термометру ректальним методом у пряму кишку або орально (за щоку) та сублінгвально (під язиком).
При ректальному вимірюванні температури в нормі показники становитимуть до 37°C, а орально температура буде меншою на 0,2–0,3°C.
Сьогодні вибір термометрів настільки широкий, що можливо вибрати саме той який буде Вам досхочу, зручним та безпечним у застосуванні. Це можуть інфрачервоні вушні термометри або безконтактний лобний термометр, метод вимірювання яких полягає у фокусуванні інфрачервоної енергії через лінзу та обертання на відповідні показники температури.
Про які методи зниження температури тіла варто забути?
Як зазначалося раніше не варто приймати жарознижувальні препарати при показниках температури нижче 39°C.
Також зазначимо, що аспірин не є доцільним препаратом для зниження температури. В жодному разі не допускається народний метод у вигляді натирання алкоголем себе або дитини.
А при зниженні температури тіла варто звертати увагу й на загальне самопочуття, а не тільки показники термометру.
У будь-якому разі при підвищенні температури та порушенні самопочуття варто одразу звернутися до свого сімейного лікаря.