Про які небезпечні стани свідчить поява запаморочення?

Запаморочення належить до однієї з найчастіших та найскладніших для лікаря скарг, оскільки причин на його появу може бути безліч, від пережитого стресу до неврологічних порушень. Розберемо, які стани можуть спричиняти головокружіння та які методи його усунення існують.

Запаморочення (головокружіння)– це стан, який характеризується появою відчуття хиткості та обертання голови й навколишніх предметів, а саме порушення сприйняття простору, руху та часу. Описів розвитку дискомфорту в голові досить багато. Дуже часто супроводжується нудотою й блюванням, що може вказувати на порушення вестибулярного апарату та його нервових зв’язків.

В залежності від причини, розрізняють наступні види запаморочення:

• системний вид: зазвичай пов’язане з порушенням вестибулярного апарату, та характеризується відчуттям падіння, нахилу або обертання власного тіла й навколишніх предметів;
• непритомність: супроводжується відчуттям страху, прискореним серцебиттям, підвищеним потовиділенням, потемнінням в очах з наступним розвитком непритомності;
• порушення рівноваги: при виконанні звичайних рухів виникає нестійкість та хиткість (п’яна хода). У положенні лежачи/сидячи симптоми відсутні;
• психогенний: спостерігається при наявності тривожних станів або депресії. Симптоми, які виникають важко описуються, вони схожі на «туман» в голові або відчуття тяжкості.

Відповідно й ступінь тяжкості запаморочення може бути як легкою, коли провокуючим фактором є малорухливий спосіб життя, так і сильною, що спричиняється травмою або захворюванням систем організму.

Причини

• ЛОР-захворювання: порушення вестибулярного апарату, отосклероз, травма внутрішнього вуха;
• серцево-судинні патології та метаболічний розлад: цукровий діабет, менопауза, кардіоміопатія;
• неврологічні порушення: інсульт, мігрень, новоутворення, епілепсія.

Також провокуючими факторами, які здатні викликати запаморочення являються:

• стрес;
• вірусні захворювання;
• хронічна втома;
• метеозалежність;
• малорухомий спосіб життя, сидяча робота;
• шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю та наркотичних препаратів).

Симптоми

Клінічні прояви залежатимуть від причини, яка провокує запаморочення.

До загальних проявів належить:

• потемніння в очах;
• шум або дзвін у вухах;
• нудота;
• порушення рівноваги;
• підвищене потовиділення;
• слабкість;
• поява ілюзії руху предметів, що оточують.

При порушенні вестибулярного апарату, головокружіння має системний характер, та супроводжуються відчуттям страху та тривожності. Раптово виникає й так само раптово зникає.

При патології центральної нервової системи, окрім запаморочення у хворого розвивається порушення зору, погане орієнтування в просторі. Також можливе порушення мовлення.

Для людей з низьким артеріальним тиском (гіпотоніків), запаморочення спостерігається при різкій зміні положення, виниклий стан короткочасний.

Діагностика

Оскільки кожен пацієнт відчуває запаморочення по своєму, для діагностики важливо взяття до уваги супутніх захворювань.

Лікар проводить збір анамнезу, з’ясовуючи всі нюанси перебігу запаморочення, а саме його тривалість, при яких обставинах виникає, прояв супутньої симптоматики.

Додатково призначається:

• МРТ та КТ;
• рентгенографія;
• електроенцефалограма;
• ЕКГ;
• УЗД судин головного мозку.    

Також доцільним буде призначення консультацій вузькопрофільних спеціалістів.

Лікування

Основа лікування полягає в усуненні причини, яка спричиняє запаморочення. До розповсюдженої медикаментозної терапії належить призначення антигістамінних, седативних, антихолінергічних препаратів та кортикостероїдів.

Перша допомога при виникненні головокружіння:

• прийняти сидяче положення;
• звільнитися від стисного одягу;
• не робити різких рухів;
• забезпечити доступ свіжого повітря;
• прикласти холодний компрес на лобну ділянку.

Пам’ятайте, що запаморочення часто є ознакою більш серйозної патології, тому не варто його ігнорувати. Зверніться за консультацією до невролога, для проходження повного обстеження, з метою виявлення причини порушення. 

Автор: Наталія Холявицька