Причини виникнення дихальної недостатності

Дихання – це життя. Внаслідок того, що організм починає недоотримувати кисень, збільшується накопичення вуглекислого газу. Розвивається кисневе голодування мозку та серця (орган починає посилено працювати). 
Всі ці процеси безпосередньо пов'язані між собою, викликаючи розвиток дихальної недостатності.
Дихальна недостатність– це патологічний стан, який характеризується порушенням нормального забезпечення газового складу крові (необхідний рівень або не досягається або досягається шляхом інтенсивної роботи серця та дихальної системи).

Дихальна недостатність може проходити у гострій (розвивається протягом декількох годин або днів) та хронічній (проходить місяцями або навіть роками) формах.

За типом розвитку існує гіпоксемічна форма (паренхіматозна) дихальної недостатності та гіперкапнічна (вентиляційна) форма.

Причини

• патології органів дихання в гострій та хронічній формах (пневмонія, COVID-19, набряк легенів, пухлини);
• ожиріння;
• сколіоз;
• ураження дихального центру ЦНС (передозування наркотичними препаратами);
• інфекційні захворювання;
• анемія;
• патології судин.

Симптоми

• задишка (навіть у стані спокою);
• головний біль;
• шкіра набуває синюшного відтінку;
• порушення сну (безсоння);
• нудота;
• прийняття допоміжної мускулатури в диханні;
• зниження артеріального тиску;
• слабкість.

При стрімкому розвитку симптомів стан швидко погіршується (швидкими темпами рівень кисню в крові знижується, а вуглекислого газу підвищується),що може призвести до втрати свідомості та коматозного стану.

Також гостра дихальна недостатність є одним з ускладнень захворювання COVID-19.  Запальна реакція стрімко вражає легені, викликаючи попадання рідини з судин в область, де слід бути повітрю.  Без застосування медичної апаратури, дихати самостійно стає неможливо.  Надалі хворого чекає тривале відновлення.  У пацієнтів, які одужали, зберігається безліч ускладнень у вигляді обмеження ДН та зниження фізичної активності.

Для хронічної форми дихальної недостатності характерно поступовий розвиток задишки, одутлість обличчя з розширенням судин, посиніння кінцівок.

Діагностика

При діагностуванні захворювання лікар збирає анамнез, з'ясовуючи характер захворювання та наявність супутніх патологій. Проводитися фізикальний огляд з визначенням частоти дихання та змін на шкірних покривах.

Додатковими методами обстеження є:

• лабораторні аналізи крові (визначення газового складу крові – насичення крові киснем та вуглекислим газом);
• рентгенографія;
• спірометрія.

Лікування

Для лікування дихальної недостатності застосовується комплексна терапія.

Основне лікування спрямоване на усунення причини, яка викликала розвиток дихальної недостатності.

При гострій формі дуже важливо провести своєчасну інтенсивну терапію, яка містить в собі кисневу терапію, забезпечування прохідності дихальних шляхів та проведення штучної вентиляції легенів.

У разі переходу у хронічну форму призначається симптоматична терапія, яка спрямована на контролювання нападів дихальної недостатності або своєчасному купіруванню загострення захворювання.  Особливо успішними методами боротьби з хронічною формою є киснева терапія, ЛФК та ​​спеціальні дихальні вправи.  Також дуже важливим аспектом для ефективності лікування є відмова від куріння.
 
При відсутності необхідного лікування та прогресуванні захворювання розвивається серцева недостатність.  Також дихальна недостатність є загрозою для життя, й може привести до загибелі.

Профілактика

Оскільки дихальна недостатність є ускладненням інших патологій, відповідно, профілактика полягає у своєчасному їх лікуванні.  Також не потрібно забувати про загальні методи запобігання хвороби, як дотримання здорового способу життя, правильне харчування та нормовані фізичні навантаження.

Автор: Наталія Холявицька