Токсичний набряк легень: симптоми та лікування

На сьогодні проблема набряку легенів мало відома серед населення.  Як визначити симптоми і надати вчасно екстрену допомогу?  Спробуємо з'ясувати.

Токсичний набряк легенів  — це гострий процес, який характеризується скупченням міжклітинної рідини в тканинах легенів і альвеолах.

При виникненні такої обставини, хворому необхідна термінова госпіталізація і надання екстреної допомоги.

Причини

• Потрапляння через дихальні шляхи хімічних речовин (чадний газ, аміак, кислоти з сильною концентрацією);
• Алергічна реакція важкого типу;
• Інфекція;
• ТЕЛА (Тромбоемболія легеневої артерії);
• Довге перебування на штучній вентиляції легень;
• Травма голови з симптомами судомів;
• Наявність хронічних захворювань легенів.

Симптоми. Клініка

• Початкова стадія: кашель, першіння в горлі, слабкість, слабке дихання;
• Стадія уявного благополуччя: ціаноз рук і ніг, емфізема легенів, холодний піт;
• Розвиток набряку легенів: крепітація, болючість в області грудей, ціаноз обличчя, тахікардія, пінисті виділення з роту з рожевим відтінком;
• Стадія зворотного розвитку: стан поліпшується, зменшується задишка, ціаноз, нормалізується температура тіла.

Типи токсичного набряку легенів

За розвитком патології буває:

• Стрімкий набряк легенів (блискавичний початок, найчастіше завершується смертю);
• Гострий набряк (зростає протягом 3-5 годин, як правило, є наслідком інфаркту і травм черепа);
• Підгострий набряк (проявляється перистальтичними симптомами та є ускладненням печінкової недостатності);
• Затяжний набряк (починається протягом доби, характерний для захворювань легенів).

Невідкладна допомога

Важливий етап, який потребує правильної та своєчасної невідкладної допомоги.

• хворого посадити;
• прибрати піну на губах;
• дати судинорозширювальні препарати;
• накласти джгути на кінцівки;
• контроль АТ, ЧД.

Діагностика

Визначення діагнозу базується на огляді пацієнта, аускультації та перкусії.  Також призначають додаткові обстеження:

• Рентген;
• Лабораторні аналізи крові;
• ЕКГ;
• КТ легенів;
• Ехокардіографію.

Лікування

Призначається симптоматична і патогенетична терапія (оксигенотерапія, сечогінні препарати, гепарин, атропін) з метою зменшення набряку, усунення гіпоксії й боротьби з ускладненнями.  Хворому показаний спокій і постільний режим.

Прогнози одужання залежать від тяжкості та виду набряку.

Наслідки

Навіть при успішному лікуванні, є ймовірність розвитку ускладнень:

• пневмонія;
• повторний розвиток набряку (при відсутності первинної причини);
• пневмосклероз (у літніх людей).

Профілактика

1. Дотримання правил безпеки, при роботі з хімічними препаратами.
2. Своєчасне звернення за допомогою при наявності патології, ускладненням якої є набряк.

Автор: Наталія Холявицька.