Герпетиформний дерматит: характерні ознаки непереносності глютену
Герпетиформний дерматит — порушення, що супроводжується появою висипання на шкірі у вигляді пухирів.
Захворювання спричинене відкладенням імуноглобуліну А (IgA) у шкірі, що запускає надалі імунологічні реакції, які призводять до утворення ураження. Герпетиформний дерматит є зовнішнім проявом аномальної імунної відповіді на глютен.
Так у більшості випадків розвиток герпетиформного дерматиту свідчить про непереносність глютену, яка може бути пов’язана з більш серйозним основним захворюванням — целіакія. У такому випадку необхідно пацієнтові дотримуватися суворої безглютенової дієти.
Типовою локалізацією патологічного процесу є лікті, коліна, шкіра голови, спина та сідниці.
Основні причини
На перший погляд, назва захворювання наводить на думку про зв'язок з вірусом герпесу, однак як зазначалося вище проблема криється саме в целіакії. Нагадаємо, що целіакія, являє собою аутоімунний розлад, що характеризується непереносністю глютену (білка).
Механізм розвитку целіакії полягає в атакуванні антитілами білків глютену.
Безпосередньо шкірна реакція відбувається коли структури, утворені при приєднанні антитіл до глютену, потрапляють у кров та закорковують дрібні судини, особливо ті, що знаходяться в шкірі. Як наслідок даний механізм і спричиняє характерні ознаки герпетиформного дерматиту.
Відповідно до групи ризику з розвитку дерматологічного захворювання можна віднести осіб у яких в родині присутні випадки целіакії.
Основні симптоми герпетиформного дерматиту
- Свербіж та відчуття горіння, що виникає безпосередньо перед появою висипу.
- Симетричні висипання, що мають однаковий розмір та форму. Також вони можуть бути заповнені рідиною. Згодом вони зникають, а на їх місці залишається слід фіолетового забарвлення. Не є виключенням повторного висипання в зоні загоєних ран. Відзначимо, що даний процес може тривати роками з періодами ремісії.
Діагностика та тактика лікування
У більшості випадків підтвердити діагноз дає можливість саме біопсія шкіри.
Також додатково можуть бути зроблені лабораторні дослідження крові з метою визначення антитіл у крові. Діагностувати целіакію також можливо шляхом проведення біопсії, тільки у цьому випадку кишківника.
Тактика лікування при герпетиформному дерматиту полягатиме у призначення спеціального антибіотика з наступним збільшенням дозування, перш ніж терапія буде повністю ефективною.
Інші препарати, які можуть бути використані, включають тетрациклін та деякі імуносупресивні препарати.
Найефективнішим елементом у лікуванні є суворе дотримання безглютенової дієти. Тобто необхідно повністю виключити з раціону продукти, що містять пшеницю, жито, овес, ячмінь.
Зауважимо, що будь-яке обмеження споживання глютену дає можливість зменшити кількість ліків, які доведеться приймати пацієнтові.
При відсутності необхідного та вчасного лікування як дерматиту, так і целіакії, пацієнти мають вищі ризики анемії, раку кишківника, внаслідок постійного запального процесу.
Герпетиформний дерматит є довічним захворюванням. Однак при дотриманні всіх рекомендацій лікаря та униканні глютену можливо досягти періоду ремісії.