Хвороба Пейроні: основні причини викривлення статевого члена

Більшість чоловіків не мають ідеально рівної ерекції. Якщо пеніс має невеликий вигин, це не завжди свідчить про певні порушення, в тому числі й про хворобу Пейроні. Однак якщо стан викликає дискомфорт – зверніться до лікаря.

Хвороба Пейроні – це патологічний стан, що характеризується розвитком еректильної дисфункції та вигином статевого члена. Це спричиняє болючу ерекцію. 
 

Для захворювання характерним є розвиток у декілька етапів. Так під час гострої фази починає утворюватися наліт та викривлення пеніса. Больові відчуття можуть виникати незалежно від наявності ерекції. Хронічний перебіг розпочинається переважно через рік після появи симптомів. 

Механізм розвитку порушення полягає в накопиченні рубцевої тканини, яка називається бляшкою. Зазвичай сформовану рубцеву тканину можна про пальпувати через шкіру. Вона на певній частині статевого члена знижує еластичність, а безпосередньо наліт на верхній частині статевого члена може спричинити його вигин угору під час ерекції. Відповідно наліт збоку може спричинити викривлення в цю сторону. Більш ніж одна бляшка може спричинити складні викривлення.

 

1. Поява рубцевої тканини.

2. Болючі ерекції.

3. М’які ерекції.

4. Помітне сильне викривлення пеніса, зміна його форми.

5. Зменшення або вкорочення статевого члена.

6. Статевий акт стає болючим та навіть неможливим.

У більшості випадків причиною хвороби Пейроні є травми пеніса. Це можуть бути як спортивні травми, мікротравми, які виникають з часом, так і енергійний секс. Це може спричинити кровотечу та подальше утворення рубцевої тканини.

У деяких людей може бути більша ймовірність розвитку хвороби Пейроні на тлі розладу сполучної тканини, аутоімунних розладів, спадкового фактора, вікового фактора (ризик більші з віком), цукрового діабету, перенесеної операції з приводу раку простати.

Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі фізикального огляду пацієнта, даних його анамнезу та ряду діагностичних тестів, серед яких УЗД.

Тактика лікування буде направлена на зменшення проявів захворювання. Досить часто порушення може зникнути самостійно. Саме тому при легкому перебігу лікар може обрати тактику спостереження.

За необхідності можливе призначення місцевих засобів та навіть проведення оперативного втручання. Ін’єкційне лікування передбачає серію ін’єкцій, які руйнують накопичення колагену. Також можлива терапія за допомогою якої пеніс розтягується, або проводяться м’які вправи. Переважно вони показані після проходження основної терапії. Відмітимо, що хірургічне втручання є останнім методом дій у разі серйозної деформації статевого члена. Хірургічні рішення включатимуть видалення нальоту, вкорочення неураженої сторони,  імплантати статевого члена.

Зменшити ризики розвитку хвороби Пейроні можливо відмовившись від шкідливих звичок (куріння, алкоголь та вживання наркотичних препаратів) та надавши перевагу фізичній активності. 
 

Потрібно дотримуватися рекомендацій лікаря та вжити необхідних заходів для покращення якості життя.