Основні симптоми гіпертонусу м'язів тазового дна
Нам відомо, що м’язи тазового дна можуть слабшати, особливо під час вагітності або після пологів та менопаузи. Це своєю чергою викликає ряд дискомфортних симптомів, насамперед підтікання сечі.
Однак, що своєю чергою викликає гіпертонус або напруження м'язів? з'ясуємо далі.
Насамперед відзначимо, що в нормі шари м’язів та сполучних тканин дна таза є динамічними для контролювання функцій кишківника, сечового міхура.
Коли м’язи тазового дна стають напруженими, вони по суті постійно скорочуються викликаючи різного роду кишкові, сечові та статеві симптоми. Окрім того, така напруженість погіршує кровопостачання та спричиняє подразнення нервових закінчень. Тому будь-які дотики чи рух до цих м'язів робить їх чутливими та болісними.
Отже, гіпертонус тазового дна — це стан, коли м’язи нижньої частини таза перебувають у стані спазму або постійного скорочення. Відмітимо, що дане явище може бути як тимчасовим, так і на постійній онові.
Причини гіпертонусу м'язів тазового дна
- Наслідки травми. Наприклад, оперативне втручання, падіння, вагінальні пологи.
- Надмірне навантаження на м’язи. Наприклад, фізичні вправи без належної та правильної техніки.
- Реакція організму на стрес та тривожність.
- Інфекційні процеси в органах малого таза.
- Звичка стримувати позиви до сечовипускання та випорожнення. Переважно ця звичка йде з дитинства.
Основні симптоми
- Часті позиви до сечовипускання, що призводить до подразнення нижньої частини сечової системи.
- Нестабільність сечовипускання. Тобто пацієнтці необхідно інколи напружуватися аби збільшити струмінь сечі.
- Дискомфорт під час акту дефекації. Інколи можливі навіть больові відчуття. Це своєю чергою підвищує ризики формування анальних тріщин та геморою.
- Біль, що може бути загальним в ділянці тазу, так і специфічним тобто, у певному місці (наприклад, сечовий міхур).
- Сексуальна дисфункція.
Симптоми гіпертонусу тазового дна зазвичай розвиваються повільно і з часом погіршуються.
Діагностика та тактика лікування
Встановлення діагнозу відбувається на основі ряду діагностичних тестів, серед яких методи візуалізації, електроміографія, уродинамічні дослідження та ін. Також лікарю необхідно провести фізикальний огляд та зібрати детальний анамнез.
Основним методом лікування є фізіотерапія з метою тренування м’язів. Переважено це проведення розтяжки та масажу, застосування техніки розслаблення.
Додатково для усунення або полегшення перебігу симптомів проводиться медикаментозна терапія, при болю, закрепах, тривозі. У разі нетримання сечі доцільним буде стимуляція нервових закінчень.
Гіпертонус тазового дна піддається лікуванню. Головне це набратися терпіння, оскільки сам процес відновлення може зайняти певний час.