Фіброми матки: основні симптоми та методи лікування новоутворення
Фіброми матки - це патологічний процес, що характеризується формуванням новоутворень всередині або на органі. Дуже часто вони можуть досягати великих розмірів та викликати ряд ускладнень, серед яких порушення менструального циклу, больовий синдром. При цьому не є виключенням відсутність скарг зі сторони жінки.
Відмітимо, що фіброми можуть мати інші назви, такі як фіброміоми, міоми або лейоміоми. Пухлина зазвичай не пов’язана з підвищеним ризиком раку матки та майже ніколи не переростає в рак.
В залежності від локалізації порушення розрізняють інтрамуральну міому, яка розташовується всередині м’язової стінки матки. Для даного типу новоутворення характерне збільшення та розтягування матки.
Підсерозна міома відповідно до назви формується в серозній оболонці органу (зовнішня сторона органу). У тому випадку коли пухлина локалізується в міометрії вона діагностується як підслизова міома. Тобто у цьому випадку міома росте всередині маткового простору (порожнини), де росте дитина під час вагітності. Не є виключення, коли субсерозні новоутворення формують ніжку на тонкій основі, яка підтримує її.
Рідкісними випадками є розвиток міоми шийки матки.
Які фактори впливають на формування фіброміоми?
Достеменно невідомо, що саме провокує формування новоутворення. Однак спеціалісти відзначають зв'язок між розвитком захворювання з наступними факторами:
- спадковий фактор;
- влив гормонів, коли естроген та прогестерон під час МЦ викликають регенерацію слизової оболонки матки та стимулюють ріст міоми;
- віковий фактор (30+);
- ожиріння.
Характерні симптоми
Клінічна картина захворювання залежатиме від декількох факторів: локалізація, розмір та кількість фібром. Фіброми можуть зменшуватися або рости, змінювати розмір раптово або постійно протягом тривалого періоду часу. Це може статися з різних причин, але в більшості випадків ця зміна розміру пов’язана з кількістю гормонів в організмі. Так коли в організмі високий рівень гормонів, міома може збільшуватися. Це може статися в певний період життя, наприклад під час вагітності.
До загальних ознак з якими може стикнутися жінка при розвитку пухлини відносять:
- сильна менструальна кровотеча, інколи її розвиток між менструаціями;
- неможливість завагітніти;
- біль в області тазу або попереку;
- здуття живота та його збільшення при рості пухлини;
- часті позиви до сечовипускання;
- закреп;
- біль під час статевого акту.
Хоча міома матки зазвичай не є небезпечною, вона може викликати значний дискомфорт та призвести до ускладнень, таких як анемія, що виникає внаслідок великої крововтрати.
Відмітимо що у занедбаних випадках розмір міоми може досягати об’ємних утворень, які спотворюють та збільшують матку.
Діагностика та тактика лікування
З метою діагностування фіброміоми матки лікар гінеколог проводить збір анамнезу, вислуховує скарги жінки та проводить гінекологічний огляд з лабораторними дослідженнями крові. Більш детальні дані про розмір, форму матки можливо отримати під час проведення УЗД, МРТ, гістероскопії.
Тактика лікування залежатиме від отриманих результатів, тобто розмірів та розташування пухлини, а також віку пацієнтки та її загального стану здоров'я.
Насамперед лікар призначає ліки для регулювання рівня гормонів з метою зменшення міоми. Симптоматична терапія полягає в призначенні протизапальних та знеболювальних препаратів, протизаплідних. Тобто це дасть можливість контролювати кровотечу та больові відчуття, однак не зменшить чи усуне пухлину.
За показаннями можливе проведення малоінвазивних процедур типу абляції ендометрію, емболізації міоми матки. Оперативне втручання буде доцільним при досяганні пухлини великих розмірів або їх надмірної кількості (міомектомія).
Фіброми можуть не потребувати лікування, якщо вони невеликі або не викликають симптомів.
Відмітимо, що контролювання рівня стресу та маси тіла також може бути корисним при розвитку захворювання.
Загалом, неможливо запобігти міомі. Однак зменшити ризик її появі можна підтримуючи здорову вагу тіла та регулярно проходячи профілактичні огляди у гінеколога. При діагностуванні невеликої за розміром міоми разом з лікарем розробляється план спостереження за нею.