Хронічне захворювання нирок: основні прояви
Окрім виведення шкідливих речовин та рідини з організму, нирки виконують й ряд інших важливих функцій: регулювання вмісту води та хімічних елементів, виведення токсинів та медикаментів, виділення у кров гормонів, які так необхідні для нормальної життєдіяльності. Однак коли функція нирок порушується, відповідно це спричиняє й порушення інших функцій та систем в організмі. Розберемо детальніше, коли відбувається хронічна хвороба нирок та які прояви вона має.
Хронічна хвороба нирок - це патологічний процес при якому відбувається ураження нирок, з наступним порушенням їх структури або функції та триває понад трьох місяців.
Зазначимо, що захворювання може виникнути у будь-кого незалежно від віку, при наявності ряду причин (супутніх патологій).
Хронічне захворювання нирок належить до групи захворювань під назвою “мовчазних убивць”, у зв'язку з відсутністю виражених проявів недуги. Часто перші клінічні прояви захворювання виникають вже при ураженні понад 60% функціональної ниркової паренхіми.
Тому лікарі зазначають, що лише вчасна діагностика та правильне лікування є гарантією до усунення або тимчасового зупинення процесу ураження - до термінальної стадії ниркової недостатності.
Причини
Існують дві центрові причини розвитку ХХН - це цукровий діабет та гіпертонічна хвороба.
Також ураження нирок відбувається унаслідок наступних патологій:
- гломерулонефрит;
- спадкові патології (полікістоз нирок);
- вроджені вади нирок та сечовидільної системи;
- наявність перешкоди для відтоку сечі (новоутворення, пухлини в нирках).
У більшості випадків ХХН спричиняє поступову втрату нефронів, при цьому зумовлюючи перевантаження інших, внаслідок гіперфільтрації. На початковому етапі клубочки гіпертрофуються, з наступним розвитком склеротичних змін, що викликає порушення функції нирок. У випадку стрімкого прогресування патології у крові накопичуються токсини, продукти обміну білків. Тобто відбуваються процеси, які ведуть до незворотних станів.
Симптоми
Зазвичай захворювання немає виражених, а на початку жодних проявів. Однак коли хвороба починає прогресувати у хворого виникають наступні скарги:
- Загальна слабкість, втрата апетиту та швидка втомлюваність.
- Шкірні покриви стають сухими та блідими, з появою наступного забарвлення землисто-коричневого кольору та свербежу. Спостерігається схильність до утворення синців.
- Порушення з боку ССС (артеріальна гіпертензія, аритмія).
- Порушення з боку ШКТ (шлункові кровотечі, гастрит).
- Порушення з боку нервової системи (безсоння, судоми, погана пам'ять).
- Набряки та припухлість навколо очей.
Діагностика та лікування
Діагноз хронічна хвороба нирок встановлюється на підставі морфологічних та функціональних порушень нирок протягом більш ніж 3 місяці. Для підтвердження захворювання проводяться наступні методи діагностики:
- Лабораторні аналізи крові (рівень креатиніну, сечовини) та сечі (рівень білка - в нормі немає).
- УЗД.
Лікування залежатиме від основного причинного захворювання, стадії ураження та наявності ускладнень. Для кожного конкретного пацієнта розробляється індивідуальний план лікування. Відповідно чим раніше діагностувати порушення, тим більше шансів на зупинення його прогресування.
Зважаючи, що даний діагноз є довічним, тому суттєву важливість відіграє спосіб життя у майбутньому та дотримання всіх рекомендацій лікаря.
У разі стрімкого прогресування хвороби до стадії ниркової недостатності застосовується методи замісної ниркової терапії, які включають проведення діалізу або трансплантації нирки.
При підвищеному ризику розвитку ХХН варто дотримуватися наступних рекомендацій:
- Проходити регулярні профілактичні огляди.
- Дотримання призначеного лікування у разі наявності ЦД або артеріальної гіпертензії.
- Контролювання маси тіла та відповідно дотримання дієти з обмеженим вживанням солі та білків.
- Відмова від куріння та зведення до мінімуму вживання алкоголю.