Остеомієліт щелепи: методи лікування
Остеомієліт - це небезпечне захворювання, яке може вражати будь-яку кістку людського тіла. Найпоширеніший вид патології - це остеомієліт щелепи, який загрожує серйозними наслідками, аж до враження всієї кісткової системи.
Остеомієліт щелепи– це патологічний процес гнійно-запального характеру, який характеризується враженням кісток щелепи, з подальшим руйнуванням навколишніх тканин.
Вражатися може як верхня, так і нижня щелепа.
В залежності від джерела захворювання:
Діагностика проводиться лікарем-стоматологом на основі анамнезу, клінічних та лабораторних даних хворого.
Проводяться наступні методи діагностики:
На початковому етапі необхідно провести усунення вогнища інфекції (хворого зуба).
Медикаментозна терапія включає призначення:
Хірургічне лікування буде проводитися в залежності від показань: при наявності змертвілих ділянок кісток, а також при переході захворювання в хронічну форму (проводитися секвестректомія).
Автор: Наталія Холявицька
Остеомієліт щелепи– це патологічний процес гнійно-запального характеру, який характеризується враженням кісток щелепи, з подальшим руйнуванням навколишніх тканин.
Вражатися може як верхня, так і нижня щелепа.
Класифікація
В залежності від джерела захворювання:
- гематогенний: характеризується проникненням інфекції з кров'ю, з віддалених ділянок запалення. Причини інфекції: тонзиліт, отит, скарлатина. Зазвичай вражається верхня щелепа.
- травматичний: джерелом розвитку цієї форми є різного роду травми (кульові поранення, переломи). Уражена частина стає «легкодоступною» для потрапляння бактерій та інфекцій.
- одонтогенний: джерелом захворювання є інфікований корінь зуба. Найчастіше вражається верхня щелепа.
Причини
- несвоєчасне лікування карієсу, пульпіту;
- травматизація щелепи;
- знижений імунітет;
- карбункули/фурункули обличчя або щелепи;
- цукровий діабет;
- дифтерія.
Симптоми
- висока температура;
- слабкість;
- мігрень;
- неприємний запах з рота;
- збільшення лімфовузлів;
- набряклість та асиметрія обличчя;
- сильний біль в області ураженого зуба.
Діагностика
Діагностика проводиться лікарем-стоматологом на основі анамнезу, клінічних та лабораторних даних хворого.
Проводяться наступні методи діагностики:
- лабораторний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі;
- рентгенографія.
Лікування
На початковому етапі необхідно провести усунення вогнища інфекції (хворого зуба).
Медикаментозна терапія включає призначення:
- антибактеріальних препаратів;
- дезінтоксикаційної терапії;
- імуномодулятори;
- плазмоферез.
Хірургічне лікування буде проводитися в залежності від показань: при наявності змертвілих ділянок кісток, а також при переході захворювання в хронічну форму (проводитися секвестректомія).
Ускладнення
- перелом кістки щелепи;
- утворення несправжніх суглобів;
- обмеження в русі жувальних м'язів.
Профілактика
- Запобігання травматизації.
- Своєчасне лікування карієсу зубів.
Автор: Наталія Холявицька