Синдром Горнера: основні симптоми ураження нервів обличчя
Синдром Горнера або окулосимпатичний синдром являє собою сукупність симптомів, що виникають при порушенні нервів, які проходять від мозку до обличчя. В основному це відбувається після пошкодження саме симпатичного нерва, але спостерігаються рідкісні випадки вроджених форм.
Симптоми найчастіше зосереджені на очах та можуть виникнути у будь-якому віці.
Характерні ознаки
Клінічна картина зосереджена переважно на одній стороні обличчя та характеризується наступними симптомами:
- верхня повіка може бути опущеною (птоз), а нижня навпаки підведеною (зворотний птоз);
- зменшення зіниці ураженого ока;
- запалий вигляд ураженого ока;
- зміни зі сторони зіниці, а саме повільне або взагалі відсутнє її розширення в темряві;
- припинення потовиділення на одній стороні обличчя.
Негайного звернення до лікаря потребують випадки синдрому, коли у пацієнта виникають симптоми у вигляді порушення зору, запаморочення, слабкості м’язів.
Основні причини
Як зазначалося вище основною причиною синдрому Горнера є пошкодження нервового шляху між мозком та обличчям. В нормі так званий нервовий шлях контролює ЧСС, розмір зіниць, потовиділення. І це далеко не весь перелік функцій, що дозволяє організмові правильно реагувати на будь-які зміни зі сторони навколишнього середовища.
Спеціалісти відмічають, що можливі три різні ділянки шляху, які називаються нейронами та можуть бути пошкоджені при синдромі Горнера. Кожна частина має різний набір можливих причин пошкодження. Тобто нерви подорожують трьома шляхами, і ураження може статися на будь-якому з цих шляхів. Через це існує три типи синдрому Горнера з різними можливими причинами.
Основні причини пошкодження нервів можуть бути різними, від інфекції середнього вуха до розшарування сонної артерії або апікальної пухлини грудної клітки.
До загального переліку причин синдрому можна віднести наступні стани:
- інсульт;
- перенесені оперативні втручання (наприклад, на грудній клітці);
- травматичне ушкодження;
- мігрень;
- інфекційні процеси;
- новоутворення.
Існує також так званий ідіопатичний синдром Горнера, що вказує на невідому причину.
Діагностика та тактика лікування
Діагностування захворювання відбувається поетапно. На початку лікар проводить фізикальний огляд, збирає анамнез з наступним призначенням ряду діагностичних тестів. Серед них дослідження реакції зіниць (тест з очними краплями), МРТ та КТ, рентгенографія, лабораторні дослідження крові та сечі.
Специфічного лікування синдрому Горнера не існує. Дії лікаря полягатимуть в усуненні причини. Можливі випадки, коли при маловираженій клінічній картині лікування не знадобиться.
Якщо причиною порушення є пухлина, лікар може видалити її хірургічним шляхом. Пацієнт також може пройти променеву та хімієтерапію.
Окремі симптоми, наприклад птоз, можна виправити за допомогою косметичної хірургії або очних крапель.
Синдром Горнера не є небезпечним для життя, але він може бути ознакою серйозного патологічного процесу в організмі. Тому при появі ознак захворювання потрібно звернутися до лікаря.