Аутоімунний тиреоїдит у дітей та дорослих

Аутоімунний тиреоїдит - це хронічне запальне захворювання щитоподібної залози, при якому імунна система помилково атакує власну тканину залози. В результаті виникає її запалення, руйнування клітин та порушення синтезу тиреоїдних гормонів. Найбільш поширеною формою є тиреоїдит Хашимото, який часто веде до гіпотиреозу. Захворювання може проявлятися у дітей, підлітків та дорослих, частіше у жінок.

Основні причини

Головною причиною є дисбаланс імунної системи, при якому виробляються антитіла до тиреоїдних тканин. Схильність може передаватися генетично, а тригером часто стають інфекції, стресові фактори або надлишок йоду. Гормональні зміни, наприклад у підлітковому віці або під час вагітності, також можуть стимулювати розвиток тиреоїдиту. Ризик зростає при наявності інших аутоімунних захворювань, таких як діабет 1 типу або целіакія.

На ранніх стадіях симптоми можуть бути мінімальними або зовсім відсутні. Пацієнт може помітити загальну слабкість, підвищену стомлюваність, зниження концентрації, дратівливість, випадіння волосся та сухість шкіри. 
 

У міру прогресування виникають ознаки гіпотиреозу:

• збільшення маси тіла;

• набряки обличчя та кінцівок;

• уповільнення серцевого ритму; 

• підвищена чутливість до холоду. 
 

У деяких випадках щитоподібна залоза може збільшуватися, формуючи щільне безболісне збільшення в області шиї.

Діагностика базується на поєднанні клінічних ознак, лабораторних та інструментальних досліджень. Визначають рівні тиреоїдних гормонів (Т3, Т4) та тиреотропного гормона (ТТГ), а також антитіла до тиреоглобуліну і тиреоїдної пероксидази. Важливим методом оцінки структури залози є ультразвукове дослідження, яке дозволяє виявити дифузні зміни, вузли або ознаки запалення.

Для точного спостереження та діагностики аутоімунного тиреоїдиту важливу роль відіграє ультразвукове дослідження щитоподібної залози. У медичному маркеті ITMED представлені сучасні УЗД-апарати та спеціальні датчики для дослідження невеликих органів, що дозволяють лікарю точно оцінити обсяг і структуру залози, виявити вузли та дифузні зміни. Використання такого обладнання допомагає швидко визначити потребу у терапії та контролювати її ефективність.

Лікування залежить від функціонального стану щитоподібної залози. При нормальній функції залози пацієнти зазвичай спостерігаються і проходять контрольні обстеження. При розвитку гіпотиреозу показане призначення тиреоїдних гормонів у відповідній дозі для компенсації дефіциту. Слід регулярно контролювати рівні ТТГ та Т4, щоб коригувати терапію. У разі вираженого збільшення залози або утворення вузлів застосовуються ультразвукові контролі та, за необхідності, тонкоголкова аспіраційна біопсія.

При своєчасній діагностиці та адекватній замісній терапії прогноз сприятливий. Пацієнти можуть вести звичайний спосіб життя, проте необхідний регулярний медичний нагляд для контролю гормонального статусу та запобігання ускладнень. Без лікування тривалий гіпотиреоз може призвести до серцево-судинних порушень, порушень метаболізму та зниження когнітивних функцій.