Атрофічний гастрит: основні симптоми запалення слизової шлунка

Проблеми зі шлунком досить розповсюджені як і причини їх розвитку. Одним із таких порушень є атрофічний гастрит, про перебіг якого ми поговоримо далі.

Атрофічний гастрит – це патологічний процес, що супроводжується розвитком запалення слизової оболонки шлунка. При цьому запалення розвивається протягом кількох років.

У більшості випадків проблема криється в інфекції бактеріального ґенезу, насамперед H. pylori. Даний тип атрофічного гастриту, відомий як екологічний метапластичний атрофічний гастрит. Він виникає, коли фактори зовнішнього середовища викликають хронічне запалення.

У випадку імунної реакції, коли імунна система, а точніше антитіла помилково атакують здорові клітини слизової оболонки шлунка діагностується аутоімунний атрофічний гастрит.

Основні причини

Бактерія H. Pylori, яка порушує цілісність слизової шлунка є найчастішою причиною захворювання. Зараження збудником може відбуватися через безпосередній контакт із зараженим калом, продуктами харчування, слиною та блювотним масами, водою.

Аутоімунний атрофічний гастрит зустрічається досить рідко. Однак підвищену схильність мають особи які страждають на цукровий діабет. Також тригером можуть виступати віковий фактор (особи вікової категорії 70+), шкідливі звички, неправильне харчування з надмірним вживанням солі.

Відмітимо, що обидва типи гастриту підвищують ризики раку шлунка. Тому регулярний огляд є дуже важливим.

Характерні ознаки

Загалом пацієнт може не мати жодних ознак захворювання. Скарги виникатимуть у випадку присутності інфекції H. Pylori. Вони включатимуть появу:

• відсутності апетиту та втрата ваги;
• больових відчуттів в животі;
• нудоти та блювання;
• формування пептичних виразок;
• дефіцит вітаміну В-12 та як наслідок анемії (при аутоімунному гастриті).

Діагностика та тактика лікування

Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі клінічного спостереження та проведення діагностичних тестів. Вони включатимуть призначення лабораторних досліджень крові з метою виявлення анемії, біопсії під час проведення ендоскопії для визначення збудника.

Тактика лікування полягатиме в першочерговому усуненні основної причини захворювання, що значно полегшить симптоми гастриту.
Так якщо проблема криється в інфекції Н. pylori лікар призначає антибіотики. Додатково можливе призначення препаратів, які зменшують або нейтралізують шлункову кислоту. Пацієнтів з аутоімунним атрофічним гастритом можна лікувати ін’єкціями B-12.

Хоч атрофічний гастрит важко попередити знизити ризик його розвитку можливо дотримуючись правил гігієни аби уникнути зараження H. Pylori. Також зменшити ускладнення можливо дотримуючись здорового способу життя.