Досить дивитися на життя крізь рожеві окуляри: вся правда про паліативну допомогу в Україні

22 червня 2017 року у київському креативному просторі #MediaHub відбувся надзвичайно важливий захід, присвячений обговоренню проблем паліативної допомоги в Україні. Головним організатором події став Міжнародний фонд «Відродження».

Що ж таке паліативна допомога і чому вона має таке велике значення для суспільства? Це сукупність заходів, направлених на збереження високої якості життя людини під час та після встановлення діагнозу хвороби, яка загрожує життю. Тобто мова йде про невиліковних хворих та людей, які тільки знаходяться в процесі отримання страшного діагнозу, і які терплять муки та біль, пов'язані з хворобою. Це можуть бути як літні, так і молоді люди, діти, адже хвороба може спіткати у будь-якому віці.

Чому ж так гостро постало питання паліативної допомоги в Україні? Тому що в нас і досі люди помирають у страшних муках, не маючи доступу до знеболювального. І це є величезною проблемою, адже кожна людина має право помирати у гідних умовах.

В роботі заходу взяли участь представники МОЗ, благодійних фондів, громадських організацій, офісу уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, правозахисники, які займаються питаннями паліативної допомоги в нашій державі. Їхня думка збігається в наступному:

1. По-перше, людина має право знати, що вона помирає.
2. По-друге, вона повинна мати змогу дожити відведений їй час достойно, а не в нескінченних муках.

Проблеми паліативної допомоги в Україні такі:

1. Небажання багатьма хворими визнавати свій діагноз та дати собі шанс дожити життя спокійно.
2. Некомпетентність та халатне відношення до своєї роботи лікарів, які часто не призначають нові, уже зареєстровані в Україні знеболюючі препарати (наприклад, таблетований морфін), відмовляються надавати допомогу «безнадійним» хворим, не забезпечують їм доступ до знеболювального.
3. Недостатня кількість спеціалізованих хоспісів для паліативних хворих, фактична відсутність мобільних виїзних бригад.

І хоча законодавчо в нашій державі вже декілька років дозволено виписувати тяжкохворим людям, які постійно терплять біль, знеболювальне, лікарі на місцях дуже часто відверто саботують це людське право. Їм треба пояснювати, як працювати з такими пацієнтами, проводити спеціальні тренінги, доносити до їхньої свідомості, що не давати ліки паліативним хворим – це рівноцінно тортурам. А хворим та їхнім родичам слід навчитися відстоювати свої права.

На сьогодні в Україні діє 7 хоспісів для важкохворих пацієнтів,а також цілий ряд спеціалізованих відділень у лікарнях. Проте їхній стан дуже часто далекий від нормального, людина у таких побутових умовах не може гідно доживати свій вік. Світовий стандарт є таким: на кожні 100 тисяч населення повинно бути забезпечено 8-10 ліжок для паліативних хворих у спеціалізованих медичних закладах. Україні до цього показника ще дуже далеко.

Проте важливі не лише ліжка у лікарнях, адже більшість хворих хочуть доживати своє життя вдома. Тож надзвичайно гострою є проблема фактичної відсутності в нашій державі виїзних мобільних бригад з допомоги паліативним пацієнтам.

Але найголовнішим є не кількість спеціалізованих лікарень чи бригад, а зміна ставлення суспільства до цієї проблеми. Кожен, чи то лікар, чи то просто громадянин, повинен усвідомити, що кожен має право не помирати в муках, доживати останні дні в нормальних умовах, без болю. Ніхто не застрахований від такої смерті і ніхто не вічний. Тож годі дивитися на світ крізь рожеві окуляри, слід усвідомити проблему та зробити всі необхідні кроки для її вирішення.

Автор: Ольга Купріянова
© Медичний портал Здоров-Інфо