Мікоплазмова інфекція: як розпізнати атипову пневмонію та чим її лікують
Мікоплазмова інфекція поширюється переважно повітряно-крапельним шляхом під час тісного контакту з інфікованою людиною. Захворювання часто має поступовий перебіг, через що його можна сплутати з тривалою застудою або бронхітом. Водночас у частини пацієнтів виникають ускладнення, які потребують медичного спостереження та спеціального лікування.
Мікоплазми - це група дуже дрібних бактерій, які мають особливу будову. Так вони не мають клітинної стінки. Саме ця особливість відрізняє їх від багатьох інших бактерій і впливає на вибір антибактеріальних препаратів для лікування.
Існує кілька видів мікоплазм, які можуть спричиняти захворювання в людини. Найбільше значення для респіраторної медицини має Mycoplasma pneumoniae. Вона уражає слизові оболонки дихальних шляхів і може викликати фарингіт, трахеобронхіт або пневмонію.
Інші види мають інше клінічне значення. Наприклад, Mycoplasma genitalium передається переважно статевим шляхом і пов’язана з інфекціями сечостатевої системи. Тому під поняттям «мікоплазмова інфекція» можуть мати на увазі різні захворювання, а їхні симптоми, шляхи передачі та методи лікування відрізняються.
Розглянемо детальніше інфекцію, спричинену Mycoplasma pneumoniae.
Як передається мікоплазмова інфекція?
Основний шлях передачі Mycoplasma pneumoniae це повітряно-крапельний. Бактерії поширюються з крапельками респіраторних виділень, які виділяються під час кашлю, чхання або розмови. Зараження найчастіше відбувається під час тривалого або тісного контакту з інфікованою людиною.
Інфекція швидше поширюється в місцях скупчення людей, де вони тривалий час перебувають поруч. Це можуть бути школи, дитячі садки, гуртожитки, військові підрозділи, закриті колективи та сім'ї.
Інкубаційний період зазвичай становить приблизно 1–4 тижні. Це означає, що симптоми можуть з'явитися не одразу після контакту з інфікованою людиною, а через певний час.
Мікоплазмова інфекція може поширюватися протягом тривалого періоду в колективах, оскільки захворювання нерідко починається поступово, а людина не завжди одразу звертається по медичну допомогу.
Характерні ознаки
Захворювання часто починається поступово. Спочатку можуть з'являтися загальна слабкість, головний біль, першіння в горлі та незначне підвищення температури. Згодом приєднується кашель, який нерідко стає основним і найбільш тривалим симптомом.
Для респіраторної мікоплазмової інфекції характерні:
• сухий або малопродуктивний кашель, який може зберігатися кілька тижнів;
• підвищення температури тіла;
• загальна слабкість і швидка втомлюваність;
• головний біль;
• біль або першіння в горлі;
• нежить;
• дискомфорт чи біль у грудній клітці під час кашлю;
• іноді - задишка та утруднене дихання.
У частини людей інфекція перебігає легко, нагадуючи звичайне гостре респіраторне захворювання. В інших випадках бактерія спричиняє запалення нижніх дихальних шляхів і пневмонію.
Особливістю мікоплазмової пневмонії є те, що вираженість загальних симптомів не завжди відповідає змінам у легенях. Людина може почуватися відносно задовільно, але мати тривалий кашель і запальні зміни, які виявляють під час обстеження.
Можливі ускладнення мікоплазмової інфекції
У більшості випадків респіраторна мікоплазмова інфекція має відносно сприятливий перебіг. Однак іноді вона може призводити до ускладнень, особливо в дітей, людей старшого віку та пацієнтів із хронічними захворюваннями.
Найчастішим ускладненням є пневмонія. Крім того, можуть виникати бронхіт, загострення бронхіальної астми та запалення навколоносових пазух або середнього вуха.
Рідше інфекція супроводжується позалегеневими проявами. Серед них:
• шкірні висипання та запальні ураження слизових оболонок;
• гемолітична анемія, пов'язана з руйнуванням еритроцитів;
• неврологічні ускладнення, зокрема енцефаліт або менінгіт;
• міокардит - запалення серцевого м'яза;
• ураження нирок та суглобів.
Такі ускладнення трапляються нечасто, але потребують спеціалізованої медичної допомоги. Якщо на тлі респіраторної інфекції виникають виражений біль у грудях, порушення свідомості, судоми, сильна задишка або незвичні шкірні реакції, необхідно терміново звернутися до лікаря.
Діагностика та тактика лікування
Діагностика починається з оцінювання симптомів, анамнезу та результатів фізикального огляду. Лікар уточнює, як давно з'явився кашель, чи була підвищена температура, чи контактувала людина з хворими та чи є ознаки ураження нижніх дихальних шляхів.
Якщо є підозра на пневмонію, можуть призначити рентгенографію органів грудної клітки. Вона допомагає виявити запальні зміни в легеневій тканині, однак не дає змоги самостійно визначити конкретного збудника.
Для підтвердження мікоплазмової інфекції можуть застосовувати лабораторні методи, наприклад, ПЛР-дослідження, серологічні дослідження, загальний аналіз крові та маркери запалення.
Лікар обирає методи діагностики залежно від симптомів, віку пацієнта, тяжкості захворювання та клінічної ситуації. Не кожній людині з тривалим кашлем потрібне тестування на мікоплазму.
Тактика лікування залежить від форми захворювання та тяжкості його перебігу. Легкі інфекції верхніх дихальних шляхів можуть минати самостійно, без необхідності застосування антибіотиків. Якщо ж підтверджено або обґрунтовано підозрюється мікоплазмова пневмонія, лікар може призначити антибактеріальну терапію.
Оскільки мікоплазми не мають клітинної стінки, антибіотики, дія яких спрямована на її руйнування, зокрема пеніциліни та цефалоспорини, проти них неефективні.
Для лікування можуть застосовувати макроліти, тетрацикліни та фторхінолони. Вибір антибіотика залежить від віку, супутніх захворювань, протипоказань та локальних даних щодо антибіотикорезистентності. У деяких регіонах спостерігається стійкість Mycoplasma pneumoniae до макролідів, що може впливати на ефективність лікування.
Додатково лікар може рекомендувати достатнє споживання рідини, відпочинок, жарознижувальні засоби за потреби та симптоматичне лікування кашлю. Самостійно приймати антибіотики або змінювати призначену схему лікування не можна.
Тривалість захворювання залежить від форми інфекції, стану імунної системи та своєчасності лікування.
Профілактика мікоплазмової інфекції
Специфічної вакцини проти Mycoplasma pneumoniae наразі немає. Тому основними заходами профілактики залишаються загальні правила зменшення ризику респіраторних інфекцій.
Важливо регулярно мити руки, провітрювати приміщення, уникати тісного контакту з людьми, які мають симптоми респіраторного захворювання, та прикривати рот і ніс під час кашлю або чхання. Якщо людина захворіла, бажано обмежити контакти з іншими, особливо з дітьми, літніми людьми та людьми з ослабленим імунітетом.
У колективах, де зафіксовано випадки інфекції, важливе дотримання гігієнічних рекомендацій і своєчасне звернення по медичну допомогу за появи симптомів. Профілактичне приймання антибіотиків без призначення лікаря не рекомендується.
Мікоплазмова інфекція не завжди має тяжкий перебіг, проте тривалий кашель, підвищена температура та погіршення самопочуття потребують уваги. Якщо симптоми не минають або посилюються, важливо пройти обстеження, щоб встановити причину захворювання та за потреби розпочати відповідне лікування.
Также интересно посмотреть:
- Бронхіальна астма і застуда: які симптоми можуть свідчити про загострення
- Кашель і задишка у курців: коли варто перевірити легені
- Інфекції верхніх дихальних шляхів: як розпізнати та лікувати
- Тривалий кашель при трахеобронхіті: коли звертатися до лікаря
- Як захистити легені від інфекцій: прості правила профілактики





Алергологія




