Чому зниження виявлення туберкульозу має викликати занепокоєння?

На фоні пандемії в Україні знизився рівень діагностики туберкульозу.

Протягом минулого року робота системи охорони громадського здоров’я в Україні була зосереджена головним чином на протидії COVID-19. Однак, ще до пандемії країна боролася з іншим поширеним захворюванням – хімієрезистентним туберкульозом (ХР ТБ).
 

В Україні спостерігається один з найвищих рівнів захворювання на ХР ТБ у світі. І за останніми даними Центру громадського здоров'я, у 2020 році кількість пацієнтів з туберкульозом скоротилася на 30% – у порівнянні з попередніми роками.
 

З точки зору медичної гуманітарної організації "Лікарі без кордонів"/Médecins Sans Frontières (MSF), таке різке зниження – це тривожна тенденція. Менеджерка з медичної діяльності MSF розповіла, що складно назвати якусь одну причину, що призвела до скорочення кількості пацієнтів.
 

“Туберкульоз та COVID-19 – захворювання, що передаються повітряно-крапельним шляхом і мають подібні симптоми. Наші команди у Житомирській області помітили, що коли хворі телефонують своєму сімейному лікарю і повідомляють, що у них кашель та підвищена температура, їх перевіряють лише на COVID-19, але не на туберкульоз”, – розповіла Олена Труш.
 

Традиційне лікування туберкульозу триває близько двох років, але ці терміни можна значно скоротити.

Від початку пандемії відстежувався вплив COVID-19 на лікування людей, хворих на туберкульоз. У Житомирській області лікарі протитуберкульозного диспансеру повідомили, що кількість пацієнтів, яким діагностували туберкульоз та які розпочали його лікування, зменшилася на 38%. Вони також повідомили про зниження кількості вперше виявлених випадків туберкульозу серед дітей на 70%. 40% хворих, кому вперше в житті діагностували це захворювання, мали важкі форми туберкульозу. Люди, у яких прогресує туберкульоз, соціально незахищені та ризикують передати інфекцію іншим, якщо не проходитимуть лікування. Можливий результат зменшення кількості виявлених випадків – більше смертей, спричинених туберкульозом, та зростання рівня поширеності туберкульозу через один-два роки в українських громадах.
 

Олена Труш розповіла, що сімейні лікарі повинні проводити опитування на туберкульоз під час обстеження на COVID-19. Відповідь "так" принаймні на 3 із 7 питань дозволить медичним працівникам оцінити ймовірність захворювання на туберкульоз та рекомендувати своєчасну та відповідну діагностику.

“Люди з симптомами туберкульозу та люди з підтвердженим діагнозом "туберкульоз" повинні мати доступ до безплатного ПЛР-тестування на COVID-19, щоб пришвидшити ранній початок лікування туберкульозу. Щоб зменшити прогалини в обстеженні та лікуванні туберкульозу у зв'язку з пандемією, слід виділити додаткові людські та фінансові ресурси”, – заявила вона.

 

Роль інформації про громадське здоров'я також критично важлива: органи охорони здоров'я повинні заохочувати людей із симптомами туберкульозу звертатися за діагностикою та лікуванням ТБ. Психологічна та соціальна підтримка хворих на хімієрезистентний туберкульоз є ключовим фактором для формування та зміцнення прихильності до лікування.