Перевозка больных

Медичне обладнання в ITMED

Основні причини хронічного закрепу

Основні причини хронічного закрепуЗвісно, що спосіб життя та насамперед харчування має суттєвий вплив на функціонування нашого шлунково-кишкового тракту. Тому наразі детальніше розберемо, які захворювання можуть спровокувати розвиток закрепу (запору).

Запор являє собою стан, що виникає, коли організм не виділяє стілець регулярно. Це може супроводжуватися болем у животі, здуттям та утрудненим випорожненням.
 
В першу чергу розвиток закрепу означає, що тіло не може самостійно позбутися відходів. І якщо періодичні випадки даного стану є звичайним явищем, то тривалість симптомів запору понад трьох місяців свідчитиме про його хронічний перебіг.
 
Хронічна форма закрепу небезпечна рядом ускладнень від геморою та анальних тріщин до закорковування та слабкості, випадіння прямої кишки.

Характерні ознаки

До типових ознак закрепу можна віднести скарги на твердий й сухий стілець під час дефекації, що відповідно є рідкісним явищем (3 або менше разів на тиждень).
 
Це може супроводжуватися болем у животі та необхідністю напружуватися при спробі спорожнити кишківник.

Негайного звернення до лікаря потребують випадки, коли наряду з закрепом виникає кровотеча з прямої кишки, сильний біль в животі, раптова втрата ваги, блювання.

Основні причини

Порушення може вказувати на одну або декілька причин.
 
Насамперед причину шукають у способі життя пацієнта. Так неправильне харчування та недостатня фізична активність є найпоширенішими провокуючими факторами запорів. Наприклад, до цього переліку можна віднести раціон з надмірним вживанням алкоголю, молочних продуктів, м’яса, цукру та навпаки низьким рівнем клітковини, води.

Також хронічний закреп може бути ознакою наступних захворювань:
  • гіпотиреоз, коли низький рівень гормонів має безпосередній вплив на метаболізм;
  • цукровий діабет, що може бути результатом ураження нервових закінчень, які контролюють травний тракт;
  • геморой та анальна тріщина;
  • синдром подразненого кишківника;
  • стрес;
  • депресія: її вплив полягатиме в малорухомому способі життя, зміни раціоні;
  • новоутворення кишківника, яка його блокує викликаючи закреп;
  • непрохідність кишківника;
  • гіперкальціємія;
  • інсульт;
  • період вагітності, під час якого надмірний рівень гормону прогестерону ускладнює процес скорочення м’язів кишківника;
  • приймання певних лікарських препаратів (наприклад, препаратів проти епілепсії, високого артеріального тиску, протидіарейні);
  • травма спинного мозку.
Хоча запор може виникати при всіх вищезгаданих порушеннях, він зазвичай є одним із багатьох симптомів. 

Тактика

Відповідно якщо у випадку внесення корективів у свою фізичну активність та режим харчування полегшення не настає необхідно звернутися за консультацією до лікаря.
 
Надалі важливо перевірити чи не є хронічний закреп результатом певного захворювання. З цією метою проводиться ряд діагностичних тестів. Серед них:
  • лабораторні дослідження крові та сечі, калу;
  • колоноскопія або ендоскопія;
  • фізикальний огляд;
  • рентгенографія.
Лікування закрепу значною мірою залежить від причини. Тобто при діагностуванні першопричини та її відповідного лікування, зменшаться відповідно й ознаки закрепу.
 
Додаткові напрями лікування включатимуть зміну раціону, вправи для м’язів тазового дна, приймання проносних (тільки з призначення лікаря) та за показаннями оперативного втручання.
Щодо оперативного втручання, то воно необхідно у разі виникнення закорковування, що ускладнюють проходження калу через ШКТ.

Пам’ятайте, що тривалий закреп не варто усувати самостійно за допомогою проносних препаратів. Зверніться до лікаря аби визначити, що саме стало причиною порушення.

Медична платформа

Медичні меблі в ITMED


Алкофарм