Холодова кропив’янка: як розпізнати та захистити шкіру взимку

Холодова кропив’янка є формою фізичної кропив’янки, при якій контакт шкіри зі зниженими температурами провокує підвищення шкірних елементів, свербіж та почервоніння. Поширеність зростає в холодну пору року, а реакція може виникати не лише на відкритій поверхні шкіри, але й після занурення у холодну воду або при вдиханні холодного повітря.

Механізм реакції ґрунтується на дегрануляції тучних клітин з вивільненням гістаміну та інших медіаторів запалення. Частина випадків є первинними, без чіткої етіології. Вторинні форми інколи асоційовані з інфекційними, аутоімунними чи гематологічними процесами, тому для окремих пацієнтів потребують ширшої діагностики.

Прояви зазвичай розвиваються впродовж кількох хвилин після охолодження й зникають відносно швидко. Типові симптоми включають свербіж, еритему, набряк та пухирі. Деякі пацієнти можуть мати системні реакції з падінням артеріального тиску, запамороченням, набряком гортані або анафілактоїдними станами, особливо після купання у холодній воді.

У дітей холодова кропив’янка зустрічається доволі часто та нерідко має більш яскраву клінічну картину. Малюки можуть не встигати описати свої відчуття, тому дорослі повинні звертати увагу на раптове почервоніння шкіри під час прогулянки або після виходу з води. У дітей з астмою або атопічними станами реакція може бути інтенсивнішою.

Фізичні навантаження на холоді або зимові види спорту можуть провокувати симптоми. Пацієнтам рекомендується поступова адаптація до низьких температур та правильне екіпірування. 
 

Робота на відкритому повітрі або в умовах низьких температур потребує додаткових заходів, включно з термозахисним одягом та контролем тривалості перебування на холоді. 
 

В умовах війни, коли значна частина населення проводить час у неутеплених приміщеннях, укриттях чи на відкритій місцевості, холодова кропив’янка може проявлятись частіше та у важчій формі. Військовослужбовці з цією патологією мають враховувати ризики під час польових виходів, маршів та зимових тренувань.

Діагноз зазвичай встановлюється клінічно. Найпростішим є тест з охолодженням, коли невелика ділянка шкіри контактує з холодним предметом або кубиком льоду. У складних або підозрілих випадках лікар може призначити лабораторні аналізи для виключення вторинних причин.
 

Для алергологів та дерматологів важливо проводити коректну диференційну діагностику. У медичному маркеті ITMED доступні дерматоскопи та інше профільне обладнання, що покращує огляд та дозволяє відрізняти кропив’янку від інших дерматозів у клінічній практиці. Це знижує ризик помилкової діагностики та пришвидшує вибір правильної терапії.

Основою лікування є уникнення тригерів, контроль температурного впливу та застосування антигістамінних препаратів другого покоління. У більш резистентних формах можливе призначення імунотерапії або біологічних препаратів. Пацієнтам із ризиком системних реакцій лікар може рекомендувати план дій при анафілаксії, а інколи й носіння автоін’єктора адреналіну.

Зауважимо, що більшість випадків є контрольованими. Перебіг може бути хронічним, але у частини пацієнтів зникає з віком або після лікування супутніх патологій. Вторинні форми потребують терапії основного захворювання.