Алергічна астма: чому виникає задишка та як контролювати захворювання

Кашель уночі, свист під час дихання, відчуття стискання в грудях або задишка після контакту з пилом чи шерстю тварин можуть бути не просто реакцією на подразник. Іноді такі прояви свідчать про бронхіальну астму, пов’язану з алергією. При цьому симптоми можуть виникати періодично, посилюватися в певні сезони або з’являтися після контакту з конкретними речовинами.

Алергічна астма є одним із поширених варіантів бронхіальної астми. Вона пов’язана з особливостями імунної відповіді на алергени та запаленням дихальних шляхів. За відсутності належного контролю захворювання може обмежувати фізичну активність, порушувати сон і призводити до небезпечних загострень. Водночас сучасні методи діагностики й лікування дають змогу більшості пацієнтів контролювати симптоми та підтримувати звичну якість життя.
 

Алергічна астма - це форма бронхіальної астми, за якої симптоми виникають або посилюються у відповідь на контакт із певними алергенами. До них можуть належати пилок рослин, кліщі домашнього пилу, спори плісняви, білки тваринного походження та інші речовини.

Під впливом алергену в дихальних шляхах розвивається запальна реакція. Слизова оболонка бронхів набрякає, посилюється утворення слизу, а м’язи навколо бронхів можуть скорочуватися. Унаслідок цього просвіт дихальних шляхів звужується, і повітрю стає складніше проходити до легень та виходити з них.
 

Для астми характерна мінливість симптомів. Так у певні періоди людина може почуватися добре, але після контакту з алергеном або іншими провокувальними чинниками з’являються кашель, свистяче дихання чи задишка.
 

Важливо розуміти, що не вся бронхіальна астма має алергічне походження. Існують також неалергічні форми, за яких симптоми можуть провокуватися вірусними інфекціями, фізичним навантаженням, холодним повітрям, димом та іншими чинниками.

Точна причина розвитку захворювання не завжди зрозуміла. Вважається, що важливу роль відіграє поєднання спадкової схильності та впливу навколишнього середовища.
 

Якщо в людини є генетична схильність до алергічних реакцій, імунна система може надмірно реагувати на речовини, які для більшості людей є безпечними. У розвитку алергічного запалення часто беруть участь імуноглобуліни класу E (IgE) та певні типи імунних клітин. Їхня активація сприяє вивільненню речовин, які підтримують запалення в бронхах.

Імовірність розвитку астми може бути вищою за наявності інших алергічних захворювань, зокрема алергічного риніту, атопічного дерматиту або харчової алергії. Водночас наявність алергії не означає, що в людини обов’язково розвинеться бронхіальна астма.

Серед чинників, які можуть впливати на розвиток або перебіг захворювання, виділяють спадкову схильність, контакт із тютюновим димом, забруднення повітря, професійні шкідливості та певні особливості раннього середовища життя.

У різних людей причини загострень відрізняються. Для одних основним провокувальним чинником є пилок дерев, трав або бур’янів, для інших - домашній пил, пліснява чи контакт із тваринами.

До найпоширеніших алергенів належать:

• Пилок рослин: може провокувати сезонне погіршення стану, особливо навесні та влітку, залежно від періоду цвітіння.

• Кліщі домашнього пилу: мікроскопічні організми, які живуть у матрацах, подушках, килимах та м’яких меблях. Їхні алергени можуть спричиняти цілорічні симптоми.

• Пліснява: спори грибків можуть накопичуватися у вологих приміщеннях, ванних кімнатах, підвалах та інших місцях із недостатньою вентиляцією.

• Алергени тварин: реакцію можуть викликати білки, що містяться в частинках шкіри, слині та виділеннях тварин. Тому навіть відсутність шерсті не гарантує, що тварина не провокуватиме симптоми.

• Професійні алергени: у деяких людей загострення пов’язані з речовинами, з якими вони контактують на роботі: борошном, латексом, ферментами, хімічними сполуками та іншими компонентами виробничого середовища.

Крім алергенів, напади можуть провокувати вірусні респіраторні інфекції, фізичне навантаження, холодне повітря, різкі запахи та тютюновий дим. Такі чинники не обов’язково спричиняють алергічну реакцію, але здатні посилювати симптоми астми.

 

Основні прояви алергічної астми пов’язані зі звуженням бронхів та запаленням дихальних шляхів. Найчастіше пацієнти скаржаться на періодичний кашель, свистяче дихання, задишку та відчуття стискання в грудях.

Характерною ознакою є мінливість симптомів. Вони можуть посилюватися вночі або рано-вранці, після прибирання, контакту з тваринами, перебування на вулиці під час цвітіння рослин чи фізичного навантаження. У деяких людей єдиним проявом астми може бути тривалий сухий кашель, особливо в нічний час.
 

Під час загострення задишка може виникати навіть у стані спокою. Людині стає складно говорити повними реченнями, дихання прискорюється, а свистячі звуки можуть бути чутними на відстані.

Якщо задишка швидко посилюється, людина не може говорити через нестачу повітря, синіють губи, з’являється виражена слабкість або сплутаність свідомості, необхідно негайно викликати екстрену медичну допомогу за номером 103 або 112. Не слід чекати, поки симптоми минуть самостійно.

Діагностика передбачає оцінку симптомів, історії захворювання та підтвердження порушення функції зовнішнього дихання. Зазвичай обстеження проводить лікар-пульмонолог або алерголог, іноді за участю сімейного лікаря.

Одним з основних методів є спірометрія - дослідження, яке дає змогу оцінити об’єм і швидкість повітря, що людина видихає. Під час обстеження можуть визначати показники до та після застосування бронхолітика. Поліпшення результатів після препарату свідчить про зворотність звуження бронхів і може підтверджувати діагноз астми.

Відзначимо, що для медичних закладів, які проводять обстеження пацієнтів із захворюваннями органів дихання, важливе значення має вибір точного та функціонального діагностичного обладнання. Ознайомитися з пропозиціями можна на медичному маркеті ITMED.

Якщо результати спірометрії нормальні, але симптоми зберігаються, лікар може призначити повторне дослідження, вимірювання пікової швидкості видиху протягом певного періоду або інші функціональні тести.

Для визначення алергічної природи захворювання можуть використовувати шкірні алергологічні проби або аналіз крові на специфічні IgE до певних алергенів. У деяких випадках оцінюють рівень еозинофілів у крові або фракцію оксиду азоту у видихуваному повітрі (FeNO), що допомагає виявити ознаки запалення дихальних шляхів певного типу.

Важливо, що позитивний алергологічний тест сам по собі не підтверджує астму. Результати потрібно зіставляти із симптомами та функціональними показниками дихання.

Мета лікування у даному випадку полягає у контролюванні симптомів, зменшити ризик загострень і зберегти нормальну функцію легень. Терапію підбирають індивідуально з урахуванням віку пацієнта, частоти симптомів, тяжкості захворювання, супутніх станів і відповіді на попереднє лікування.

Основою сучасної терапії бронхіальної астми є інгаляційні препарати, що містять кортикостероїди. Вони зменшують запалення в бронхах і допомагають запобігати загостренням. Для частини пацієнтів лікар може призначити комбіновані інгалятори, до складу яких входять інгаляційний кортикостероїд і бронхолітик тривалої дії.

Препарати для швидкого полегшення симптомів застосовують відповідно до індивідуального плану лікування. Важливо, що використання лише бронхолітика короткої дії без протизапальної терапії не вважається безпечним підходом для більшості пацієнтів із астмою.

За тяжкого перебігу захворювання, коли симптоми не вдається контролювати стандартною терапією, можуть розглядатися біологічні препарати. Вони впливають на окремі механізми запалення та призначаються за чіткими показаннями після спеціалізованого обстеження.

Якщо алергічна астма пов’язана з конкретним алергеном, лікар може рекомендувати заходи зі зменшення контакту з ним. У певних випадках, за наявності підтвердженої алергії та відповідних показань, розглядають алерген-специфічну імунотерапію. Вона передбачає поступове введення алергену в контрольованих умовах, щоб змінити реакцію імунної системи. Однак цей метод підходить не всім пацієнтам і не замінює базове лікування астми.

Самостійно змінювати дозування інгаляційних препаратів, припиняти лікування або замінювати призначені засоби антигістамінними препаратами не можна. Антигістамінні ліки можуть бути корисними для контролю супутнього алергічного риніту, але вони не замінюють протизапальну терапію бронхіальної астми.

Окрім медикаментозного лікування, важливе значення мають регулярне спостереження та уникнення індивідуальних провокувальних чинників. Пацієнтам рекомендують знати, які саме алергени або умови погіршують їхній стан, і за можливості обмежувати контакт із ними.

Бронхіальна астма є хронічним захворюванням, тому говорити про гарантоване повне вилікування зазвичай некоректно. Проте за правильно підібраної терапії можна досягти тривалого контролю симптомів, уникати більшості загострень і вести активний спосіб життя.
 

У дітей прояви астми іноді слабшають із віком, але це не завжди означає, що захворювання зникло остаточно. У дорослих також можливі періоди тривалої ремісії, однак ризик повернення симптомів зберігається.

Пам’ятайте, що алергічна астма потребує системного контролю, а не лише усунення симптомів під час нападу!