Кіста яєчника під час вагітності: тактика, ризики та сучасні підходи

Виявлення кісти яєчника у вагітних не є рідкістю. До 3–6 % вагітностей супроводжуються наявністю кістозних утворень, більшість із яких діагностуються на ранніх термінах при першому ультразвуковому контролі.

Багато таких утворень існували ще до вагітності, частина виникає вже під час гестації під впливом гормонального фону.

Найчастіше у вагітних зустрічаються лютеїнові та фолікулярні кісти. Лютеїнові пов’язані з підтримкою продукції прогестерону в I триместрі й після формування плаценти часто регресують. Серозні, муцинозні та дермоїдні кісти не мають тенденції до зникнення й можуть залишатися стабільними протягом вагітності.

Розміри кіст можуть коливатися від кількох міліметрів до понад 10–12 см. Розмір є важливим параметром, оскільки великі утворення частіше ускладнюються та потребують оперативного менеджменту.

Більшість кіст перебігають безсимптомно та виявляються випадково при плановому обстеженні. Симптоми виникають при зростанні утворення або розвитку ускладнень. 

Може спостерігатися локальний дискомфорт, періодичний ниючий біль внизу живота, відчуття тяжкості або здуття. У разі перекруту чи розриву біль стає різким, з іррадіацією, супроводжується нудотою, загальною слабкістю і тахікардією. Це є ургентним станом.

Сам факт наявності кісти не має суттєвого впливу на розвиток вагітності, якщо немає механічного тиску або запальних процесів. Проблеми виникають при збільшенні об’єму утворення, особливо у III триместрі, коли матка значно змінює анатомію черевної порожнини. У деяких випадках великі кісти можуть заважати перебігу пологів або створювати умови для перекруту під час потуг.

Основним інструментом є ультразвукова візуалізація. Параметри оцінюють комплексно, враховуючи розмір, структура, наявність перегородок, рідинних включень, васкуляризація, товщина стінок. Доплерографія дозволяє оцінити кровотік й запідозрити ускладнення. МРТ може застосовуватися у вибіркових ситуаціях для виключення пухлинних процесів, оскільки в II–III триместрі вона вважається безпечною щодо плода.

Тактика залежить від розміру та поведінки кісти, гестаційного терміну та клінічної симптоматики. Кісти до 5–6 см без динаміки росту зазвичай лише спостерігаються. Контроль проводиться кожні 4–8 тижнів. За відсутності симптомів більшість функціональних утворень регресують до 20–24 тижня.

При кістах понад 8–10 см існує ризик ускладнень, тому питання хірургії може розглядатися планово. Лапароскопія є методом вибору і найчастіше проводиться у II триместрі, коли ризик втручання для вагітності мінімальний. У разі перекруту або розриву операція проводиться невідкладно незалежно від терміну.

У більшості випадків природні пологи можливі. При великих або розташованих в малому тазі утвореннях може виникнути потреба у кесарському розтині, іноді з одночасною кістектомією.

Для своєчасної діагностики та безпечного контролю вагітності важливе високоточне ультразвукове обладнання. У медичному маркеті ITMED представлені професійні УЗД-системи з акушерськими датчиками та необхідними стерильними розхідниками, що дозволяє клінікам та діагностичним центрам проводити спостереження вагітних відповідно до сучасних стандартів.

Загалом прогноз переважно сприятливий, особливо при функціональному характері кіст. При стабільному розмірі й відсутності ускладнень вагітність зазвичай завершується благополучно. Найбільші ризики пов’язані не з впливом на плід, а з можливістю гострих станів, які потребують ургентного втручання.