Дискомфорт під час сечовипускання: що потрібно знати про уретрит

Печіння під час сечовипускання, дискомфорт у нижній частині живота або незвичні виділення з сечівника можуть свідчити про уретрит.  Захворювання може виникати як у жінок, так і в чоловіків, а його причини не обмежуються інфекціями, що передаються статевим шляхом.

Уретрит нерідко супроводжується симптомами, схожими на прояви циститу та інших захворювань сечовидільної системи. Без обстеження визначити причину запалення складно, тому самолікування може призвести до затяжного перебігу хвороби, ускладнень або повторного інфікування. Своєчасне звернення до лікаря допомагає встановити діагноз і підібрати відповідне лікування.
 

Уретрит - це запальний процес у слизовій оболонці сечівника. Він може мати інфекційне або неінфекційне походження. Інфекційний уретрит найчастіше спричиняють бактерії, зокрема збудники інфекцій, що передаються статевим шляхом. Неінфекційне запалення може виникати через механічне подразнення, контакт із певними хімічними речовинами або інші чинники.

Уретрит може розвиватися гостро, коли симптоми з'являються раптово, або мати тривалий чи повторний перебіг. Вираженість проявів залежить від причини захворювання та індивідуальних особливостей організму. У деяких людей симптоми слабкі або взагалі відсутні, хоча інфекція може передаватися статевим партнерам.

Однією з найпоширеніших причин інфекційного уретриту є інфекції, що передаються статевим шляхом. Зокрема, запалення можуть спричиняти гонококи та хламідії. Серед інших можливих збудників - Mycoplasma genitalium і трихомонади. Вибір обстежень залежить від симптомів, сексуальних контактів та інших чинників ризику.

Іноді уретрит пов'язаний з іншими бактеріями, зокрема тими, що можуть потрапляти в сечовивідні шляхи з прилеглих ділянок. Водночас не кожен випадок печіння під час сечовипускання свідчить про уретрит: подібні симптоми можуть виникати при циститі, простатиті, вагініті або інших станах.

Неінфекційне запалення може бути наслідком механічного подразнення сечівника, наприклад після медичних маніпуляцій, встановлення катетера або травмування. Подразнення також можуть спричиняти ароматизовані засоби для інтимної гігієни, сперміциди та інші хімічні речовини.

До чинників, що підвищують ризик інфекційного уретриту, належать незахищені статеві контакти, нові або кілька статевих партнерів, а також контакт із партнером, у якого діагностовано інфекцію, що передається статевим шляхом.

Найхарактернішим проявом уретриту є печіння, біль або різь під час сечовипускання. Також можуть виникати свербіж чи подразнення в ділянці зовнішнього отвору сечівника, часті позиви до сечовипускання та дискомфорт унизу живота.
 

У чоловіків можливі виділення із сечівника, які можуть бути прозорими, слизовими, жовтуватими або гнійними. Іноді спостерігаються почервоніння отвору сечівника, подразнення його країв або неприємні відчуття в ділянці статевого члена.

У жінок уретрит може супроводжуватися печінням під час сечовипускання та дискомфортом у ділянці сечівника. Однак ці прояви нерідко нагадують симптоми циститу або вагінальної інфекції. Якщо запалення пов'язане з інфекцією, що передається статевим шляхом, можливі також незвичні вагінальні виділення, біль унизу живота або кров'янисті виділення поза менструацією.

Важливо враховувати, що уретрит може перебігати безсимптомно. Відсутність скарг не виключає інфекції, особливо якщо був статевий контакт із партнером, у якого виявили інфекцію, що передається статевим шляхом.

Обстеження починається з консультації лікаря, який уточнює характер симптомів, тривалість захворювання, особливості сечовипускання, можливі подразники та ризик інфекцій, що передаються статевим шляхом. За потреби проводять огляд зовнішніх статевих органів.

Для виявлення збудників інфекцій, що передаються статевим шляхом, можуть використовувати методи ампліфікації нуклеїнових кислот, зокрема ПЛР. Залежно від збудника та обставин матеріалом для дослідження може бути перша порція сечі або мазок із відповідної ділянки. Вибір тесту визначає медичний працівник.

Загальний аналіз сечі та, за показаннями, бактеріологічний посів допомагають оцінити наявність запалення й перевірити можливу інфекцію сечовивідних шляхів. Якщо є підозра на гонорею, лікар може призначити додаткове дослідження для визначення чутливості збудника до антибіотиків.

За підтвердження інфекції, що передається статевим шляхом, можуть бути рекомендовані обстеження на інші такі інфекції, зокрема ВІЛ і сифіліс.

Відзначимо, що своєчасне виявлення уретриту та інших захворювань сечостатевої системи допомагає визначити причину запалення й обрати відповідне лікування. Як вказувалося вище для діагностики лікар може призначити лабораторні дослідження сечі, молекулярні тести на інфекції та інші обстеження залежно від симптомів.

Медичне обладнання та витратні матеріали для роботи закладів охорони здоров’я можна знайти в каталозі ITMED.

Лікування залежить від причини запалення. Якщо уретрит спричинений бактеріальною інфекцією, лікар призначає антибіотики відповідно до ймовірного або підтвердженого збудника та актуальних рекомендацій. При гонореї, хламідійній інфекції та інших інфекціях, що передаються статевим шляхом, схеми лікування відрізняються.

Самостійно приймати антибіотики не можна. Неправильно підібраний препарат або недостатня тривалість лікування можуть не усунути інфекцію, сприяти розвитку антибіотикорезистентності та ускладнити подальшу терапію.

Якщо причиною є механічне або хімічне подразнення, необхідно усунути відповідний чинник. Наприклад, лікар може рекомендувати припинити використання засобу, який спричиняє подразнення. Додаткові методи лікування залежать від характеру симптомів та результатів обстеження.

До завершення лікування інфекційного уретриту, що передається статевим шляхом, слід утримуватися від статевих контактів протягом строку, рекомендованого лікарем. За потреби обстеження та лікування також має пройти статевий партнер. Це допомагає знизити ризик повторного зараження.

Якщо симптоми не зникають після лікування або виникають повторно, потрібно звернутися до лікаря. У таких випадках важливо перевірити дотримання призначень, можливість повторного інфікування, стійкість збудника або інші причини симптомів.

Без належного лікування інфекційний уретрит може призводити до ускладнень. У чоловіків деякі інфекції можуть поширюватися на передміхурову залозу або придатки яєчок, спричиняючи простатит чи епідидиміт. У рідкісних випадках можливе рубцеве звуження сечівника, яке ускладнює відтік сечі.
 

У жінок інфекції, що передаються статевим шляхом, зокрема хламідійна та гонококова, можуть поширюватися на органи малого таза. Це підвищує ризик запальних захворювань органів малого таза, хронічного тазового болю та порушень репродуктивного здоров'я.

Окремі збудники можуть передаватися статевим партнерам навіть за відсутності виражених симптомів. Саме тому важливо не відкладати обстеження та дотримуватися рекомендацій щодо лікування й контролю інфекції.

Щоб зменшити ризик інфекційного уретриту, варто використовувати презервативи під час статевих контактів, проходити обстеження на інфекції, що передаються статевим шляхом, за наявності показань та своєчасно звертатися до лікаря після можливого зараження.

Для профілактики неінфекційного подразнення доцільно уникати засобів інтимної гігієни з агресивними компонентами та припиняти використання продуктів, після яких виникає дискомфорт.