Пацієнти б’ють на сполох: ситуація з гарантованими державою ліками катастрофічна

15 серпня 2017 року в Українському кризовому медіа-центрі пройшов прес-брифінг за участі представників Громадської ради МОЗ, пацієнтських організацій та благочинних фондів. Його темою стала “Постанова 180 – катування замість лікування”. У чому ж суть висловлених претензій, які можливі шляхи їх вирішення?

У грудні 2016 року у МОЗ заявили, що всі ліки, гарантовані хронічно та важко хворим громадянам державою, будуть закуповуватися відповідно до Національного переліку основних лікарських засобів. Його складала до початку весни поточного року спеціальна експертна група при МОЗ, а 16 березня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №180 “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України”, відповідно до якої у новій редакції було затверджено вказаний Національний перелік. Постанова набула чинності з 1 липня і вже наробила багато галасу, адже створила пацієнтам України безліч важко вирішуваних проблем. Чому ж так сталося?

Ситуацію прояснила Голова комітету Громадської ради МОЗ із захисту прав пацієнтів Оксана Александрова. Шляхи отримання хворими необхідних високовартісних ліків, гарантованих державою, в Україні наступні:

1. Централізовані закупівлі МОЗ за затвердженими бюджетними програмами та розподілення препаратів регіонами відповідно до квот.
2. Закупівлі за кошти бюджетів областей.
3. Закупівля за кошти місцевих бюджетів.
4. Придбання ліків власним коштом.

Відповідно до Постанови №180, керівництво областей відтепер зобов’язане забезпечити надходження до лікарень 100% препаратів, вказаних у Національному переліку, а це означає, що на придбання інших ліків будь-яке фінансування з 1 липня повністю припинилося. Проблеми дві: по-перше, керівництво областей не знає, скільки грошей їм буде необхідно для покриття потреби у препаратах з Національного переліку, отже, не виділяє коштів на рецепти та інші життєво необхідні ліки; по-друге, Національний перелік містить усього лише 300 препаратів, замість близько 800 у минулому, багатьох необхідних ліків там просто немає. “Сама концепція Національного переліку правильна, – відмічає Оксана Александрова, – але в умовах України ми отримали знедолених пацієнтів без доступу до ліків”.

Представники пацієнтських організацій, таких як “Орфанні захворювання України”, “Краб” (допомога онкохворим дітям), “Всеукраїнська асоціація допомоги хворим на муковісцидоз”, “Дерматологи – дітям” в один голос стверджують, що їх не було допущено до роботи над формуванням Національного переліку лікарських засобів, а їхні численні звернення до МОЗ та Кабміну з приводу розширення списку препаратів залишилися без уваги.

За словами учасників прес-брифінгу, до Національного переліку майже не включені препарати від дорослої та дитячої онкології (особливо постраждала онкогематологія), орфанних (рідкісних) хвороб, ДЦП, епілепсії, зате є 18 препаратів проти малярії, 15 – ліків для покращення настрою, 9 видів контрацептивів. Через введення в дію Постанови №180, пацієнти перестали отримувати від лікарів рецепти на препарати, які не входять до Національного переліку, в країні є величезний дефіцит реактивів,витратних матеріалів. Пацієнти, які перенесли трансплантацію органів, знаходяться на межі виживання, оскільки в країні немає необхідної для них імуносупресії, і її також не включено до Національного переліку.

Ще одну проблему озвучила голова благодійного фонду допомоги онкохворим дітям «Краб» Лариса Лавринюк. Вона заявила, що значної частини препаратів, закуплених за бюджетні кошти 2016 року, до лікарень так і не надійшла, хоча на сайті МОЗ є інформація про те, що вони вже доставлені регіонами.

У прес-заході взяла участь сім’я з Миколаєва: Софійка, що має епілепсію, та Полінка з ДЦП у супроводі тата. Вони з 1 липня не отримують ліків, бо необхідні препарати не включені до Національного переліку.

Через різку реакцію громадськості на Постанову №180 МОЗ вирішило відтермінувати початок її дії до 1 січня 2018 року. Про це з’явилася інформація на офіційному сайті міністерства. Якщо у п’ятницю на своєму засіданні Кабмін погодить цю пропозицію, ще на півроку хворі та їхні родичі зможуть “передихнути”. Але що далі, що зміниться з 1 січня? Якщо Національний перелік основних лікарських засобів не буде розширено або ж не зміниться принцип фінансування закупівель препаратів на місцях, через декілька місяців безліч пацієнтів знову опиняться на межі виживання.

“МОЗ повинно провести повний прорахунок необхідних ліків по областях, – резюмувала член ГР МОЗ та Голова Ради ГС “Орфанні захворювання України” Тетяна Кулеша. – Треба пояснити місцевій владі, як діяти, скільки коштів залишити на покриття потреби Національного переліку, а скільки можна застосувати для інших потреб (препаратів, рецептів, реактивів). Поки цього не буде, Постанова 180 буде катуванням, а не лікуванням”.

Автор: Ольга Купріянова
© Медичний портал Здоров-Інфо