Пієлонефрит хронічний

Якщо запалення у нирках триває понад 3-4 місяці, кажуть, що гостра стадія пієлонефриту перейшла у хронічну.  І хоча бактерії тимчасово не проявляють активності, з нирок вони не пішли. Аналізи сечі можуть вказувати на присутність інфекції, навіть якщо пацієнт не має жодних скарг на ниркові болі чи дискомфорт під час сечовипускання. Тому діагностика хронічного пієлонефриту має включати не тільки лабораторні, а й інструментальні методи.1 До захворювання найбільше схильні чоловіки, віком від 55 років, і жінки через особливості будови системи сечовиділення.

Причини та прояви хронічного пієлонефриту

На відміну від гострої, хронічна стадія захворювання дає більш змащені симптоми, які легко сплутати з іншими станами.

Пацієнт може відчувати:

• щемлячий біль у попереку з одного боку;
• занепад сил;
• незначне підвищення температури;
• ознаки анемії;
• підвищення тиску;
• порушення сечовипускання.

Основними чинниками, які призводять до переходу гострої фази пієлонефриту в хронічну, є наступні:2

• неефективна антибактеріальна терапія, яка часто виявляється результатом самолікування;
• незавершене лікування;
• антибіотикорезистентність (бактерії пристосовуються до впливу ліків, терапія перестає на них діяти);
• низький імунітет;
• сечові конкременти, які заважають нормальному відтоку сечі.

Хронічний пієлонефрит має хвилеподібний перебіг: періоди полегшення змінюються фазами загострення, які часто настають після перенесення інфекційних захворювань.

Діагностика пієлонефриту

Встановити діагноз “хронічний пієлонефрит” лише за скаргами пацієнта складно, адже симптоми досить розмиті та неспецифічні.

Тому для діагностики призначаються наступні дослідження:

• загальний аналіз сечі;
• бакпосів;
• ультразвукове дослідження нирок;
• рентген;
• КТ або МРТ для визначення анатомічних змін тканини нирок;
• аналіз крові на гемоглобін.

Лікування та профілактика

Для лікування хронічного пієлонефриту у пацієнтів “зі стажем” терапія антибіотиками частіше за все не допомагає через відносно швидку пристосованість бактерій до компонентів препаратів. Тому лікарі призначають фітопрепарати з високим профілем безпеки, що мають доведений протизапальний, знеболювальний, сечогінний, антимікробний ефект та захищають нирки від інфекції.3
Лікування такими рослинними комплексами проводиться курсами, тривалість яких повинна визначатися лікарем. При грамотній терапії та дотриманні пацієнтом збалансованої дієти стадія, коли основне захворювання “дрімає”, може тривати більш як три роки.

Література:

1. Потапов В.А., Демченко Т.В., Медведев М.В. и соавт. Патогенетический метод лечения гестоза при наличии заболеваний почек // Здоров’я Украiни. 2004. № 5.
2. Гострий та хронічний пієлонефрит: стан проблеми та шляхи зниження захворюваності. О.Н. Сігітова, Е.В. Архипов. Вісник сучасної клінічної медицини 2008 Том 1.
3. Дудар І.О., Лобода О.М., Крот В.Ф., Хіміч В.І., Крижанівська В.М., Брижаченко Т.П. 12–місячне порівняльне дослідження застосування препарату Канефрон Н у лікуванні хворих з інфекцією сечової системи // Здоровье мужчины. 2009. № 3 (30).

Данный материал публикуется на условиях договора на размещение рекламных материалов. Ответственность за достоверность содержания несут авторы статейных материалов. Редакция портала "Здоров-инфо" не несет ответственности за достоверность содержания статей, суждения и мнения авторов.