В Україні запровадили новий стандарт госпіталізації: кого і коли покладуть до лікарні

Міністерство охорони здоров’я України затвердило новий Стандарт «Критерії госпіталізації пацієнтів для надання стаціонарної медичної допомоги». Документ, затверджений наказом МОЗ від 30 липня 2026 року №1044, встановлює єдині підходи до госпіталізації, продовження лікування у стаціонарі, переведення пацієнтів між відділеннями чи закладами, а також їх безпечної виписки.

Раніше критерії госпіталізації були визначені в різних клінічних протоколах, стандартах і внутрішніх документах медичних закладів, однак не існувало єдиного документа, який би систематизував ці вимоги. Через це рішення щодо госпіталізації могли відрізнятися залежно від практики конкретного закладу, що іноді призводило до необґрунтованих відмов або, навпаки, до зайвого перебування пацієнтів у стаціонарі.
 

Новий стандарт уперше об’єднує всі ключові критерії в єдину систему та охоплює весь маршрут дорослого пацієнта - від прийняття рішення про госпіталізацію до завершення стаціонарного лікування. Його вимоги є обов’язковими для всіх закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності, а також для фізичних осіб-підприємців, які мають ліцензію на медичну практику.

За словами міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка, документ не спрямований на обмеження кількості госпіталізацій чи скорочення медичної допомоги. Якщо пацієнт потребує цілодобового медичного нагляду, складного лікування або втручання, яке неможливо безпечно провести амбулаторно, він має бути госпіталізований. Водночас лікарняне ліжко саме по собі не є лікуванням - головне, щоб допомога надавалася там, де вона дійсно необхідна.

Під час розроблення документа врахували рекомендації провідних міжнародних професійних організацій, серед яких Європейське товариство кардіологів, Surviving Sepsis Campaign, KDIGO, ILAE та інші. Також використано адаптовані підходи міжнародного інструменту Appropriateness Evaluation Protocol, який застосовується для оцінки обґрунтованості госпіталізації в багатьох країнах світу.

При цьому остаточне рішення щодо госпіталізації й надалі ухвалює лікар. Новий стандарт не є автоматичним алгоритмом, а лише визначає критерії, які допомагають оцінити стан пацієнта. Медик враховує клінічну картину, результати обстежень, супутні захворювання, ризики амбулаторного лікування та можливості конкретного закладу.

Підставами для госпіталізації можуть бути потреба у цілодобовому спостереженні, безперервному моніторингу життєвих функцій, проведенні інвазивних чи високоризикових втручань, лікуванні, яке неможливо забезпечити амбулаторно, відсутність безпечної альтернативи або критичні зміни життєвих показників. Окремі критерії визначено для пацієнтів із кардіологічними, неврологічними, інфекційними, хірургічними, гастроентерологічними, урологічними та іншими захворюваннями.

Якщо під час первинного огляду неможливо одразу визначити подальшу тактику лікування, стандарт передбачає можливість медичного спостереження тривалістю до 24 годин. За цей час лікарі можуть провести необхідні обстеження та прийняти рішення щодо госпіталізації, переведення до профільного відділення або продовження лікування амбулаторно.

Документ також дозволяє лікарю відступити від формальних критеріїв у разі наявності клінічних або соціальних підстав. Такі рішення мають бути належним чином обґрунтовані та зафіксовані в Реєстрі медичних записів із зазначенням причин, очікуваної користі, можливих ризиків і строків повторної оцінки стану пацієнта.

Вперше на нормативному рівні визначено соціальні показання для госпіталізації. Йдеться про випадки, коли людина не може безпечно лікуватися вдома через відсутність належних житлових умов, електро- чи водопостачання, ризик насильства, неможливість самообслуговування, відсутність догляду, необхідного медичного обладнання або доступу до медичної допомоги. У таких ситуаціях можлива тимчасова госпіталізація із залученням соціальних служб.

Окремий розділ присвячений виписці пацієнтів. Основною підставою для завершення стаціонарного лікування є відсутність потреби у цілодобовому медичному спостереженні та можливість безпечно продовжувати лікування амбулаторно. Водночас це не означає автоматичної виписки. Так якщо стан пацієнта потребує подальшого перебування у стаціонарі, лікування продовжується.

Після виписки медичний супровід забезпечує сімейний лікар, який контролює перебіг лікування, призначає необхідні обстеження та за потреби скеровує пацієнта до вузьких спеціалістів або на повторну госпіталізацію.

Для дітей рішення про госпіталізацію ухвалюється індивідуально з урахуванням віку, клінічного стану та можливості родини забезпечити належний догляд удома. Якщо існують сумніви щодо безпечного домашнього лікування або батьки не можуть своєчасно розпізнати небезпечні симптоми, це може бути достатньою підставою для госпіталізації дитини.

У МОЗ наголошують, що впровадження єдиних критеріїв має зробити клінічні рішення більш прозорими та обґрунтованими, забезпечити безперервність лікування і допомогти ефективніше використовувати ресурси медичної системи. При цьому новий стандарт не регулює питання тарифів, фінансування медичних послуг чи кількості лікарняних ліжок.

Джерело: https://itmed.org/