Як працює система реабілітації в Україні насправді

У межах проєкту «Шлях у реабілітації: від області до громади» проведено комплексний аналіз спроможності системи реабілітаційної допомоги у Київській, Чернігівській областях та місті Києві. Дослідження було спрямоване на оцінку доступності послуг на різних рівнях - від спеціалізованих медзакладів до рівня громад, а також на виявлення ключових перешкод і визначення напрямів подальшого розвитку системи.

Розвиток реабілітації є важливою складовою формування безбар’єрного середовища, у якому кожна людина, незалежно від віку чи стану здоров’я, має рівний доступ до необхідної допомоги. Саме тому посилення реабілітаційних послуг у громадах визначено одним із пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров’я та частиною реалізації Національної стратегії безбар’єрності до 2030 року.

Аналітичний звіт підготовлено за підтримки Бельгійського агентства міжнародного співробітництва Enabel у партнерстві з благодійними організаціями «Пацієнти України» та «Протез Хаб» у межах ініціативи TRUE - Реабілітація травм для України.

Результати дослідження показали, що в регіонах уже сформована мережа закладів, де активно розвивається стаціонарна реабілітація.

Зокрема, у Чернігівській області функціонують 13 стаціонарних і 12 амбулаторних надавачів послуг, у Київській - відповідно 10 і 12, тоді як у столиці мережа значно ширша: 25 стаціонарних і 48 амбулаторних закладів. Така різниця частково пояснюється активною участю приватного сектору.

Водночас система залишається більш розвиненою саме на стаціонарному рівні, тоді як амбулаторна допомога та реабілітація в громадах потребують подальшого посилення. Це необхідно для забезпечення безперервного маршруту пацієнта, від лікування до повернення до повноцінного життя.

Серед основних бар’єрів, виявлених під час дослідження, - обмежена доступність реабілітаційних послуг у громадах, труднощі з логістикою та транспортом, несвоєчасний початок реабілітації, а також недостатній доступ до допоміжних засобів. Також відзначено проблеми з маршрутизацією пацієнтів, низький рівень поінформованості про доступні послуги, дефіцит фахівців і недостатню міжсекторальну взаємодію.

За підсумками аналізу сформовано рекомендації для подальшого розвитку системи. Вони передбачають покращення умов у медзакладах, розширення доступу до допоміжних засобів реабілітації, розвиток кабінетів асистивних технологій, а також посилення кадрового потенціалу через навчання фахівців і підтримку мультидисциплінарних команд.

Для кожної громади планується розробка індивідуальних планів дій, які допоможуть створити ефективну локальну систему реабілітації. Це стане важливим кроком до формування безбар’єрного середовища, де кожен матиме своєчасний доступ до необхідної допомоги.

Розвиток реабілітаційної екосистеми є ключовим елементом державної політики відновлення людей після травм, захворювань та наслідків війни й одним із пріоритетів сучасної системи охорони здоров’я України.

Джерело: https://itmed.org/