Синдром Жильбера: що це за хвороба, на що може впливати?

Синдромом Жильбера називається спадкова хвороба, яку пов’язують з дефектом гена, що відповідає за обмін білірубіну в організмі, проміжного продукту розпаду гемоглобіну. Цей дефект провокує підвищення рівня білірубіну в крові та періодичне виникнення симптомів помірної жовтяниці. У хворого шкіра, слизові оболонки, білки очей стають жовтого відтінку. При синдромі Жильбера печінкові проби та інші біохімічні показники залишаються в нормі.

Симптоми синдрому Жильбера

Дане захворювання частіше буває у чоловіків, проявляється ще в дитинстві – у віці від 3 до 13 років. Зазвичай недуга є хронічною, триває впродовж всього життя людини.
Для синдрому Жильбера типовим є безсимптомний перебіг, клінічні прояви відсутні або є мінімальними. Деякі лікарі рахують його не хворобою, а фізіологічною особливістю організму. У більшості випадків його одним-єдиним проявом є періодичні симптоми жовтяниці. До інших ознак захворювання можна віднести:

• хронічну втому, слабкість;
• запаморочення голови;
• порушення сну;
• погіршення апетиту;
• печію, гіркий присмак у роті;
• здуття живота;
• збільшення розмірів печінки.

Слід зазначити, що у переважної більшості хворих крім жовтяниці немає жодних інших симптомів.

Фактори, які призводять до розвитку синдрому Жильбера, крім поганої спадковості, наступні:

1. Неправильне харчування: голодування, переїдання, вживання жирної їжі.
2. Прийом деяких лікарських препаратів: антибіотиків, стероїдів, глюкокортикоїдів, гормонів.
3. Вживання алкоголю.
4. Надмірне фізичне навантаження.
5. Стрес.
6. Операції, травми.
7. Вірусні захворювання.

Лікування синдрому Жильбера

Основа лікування даної хвороби – дієта, так званий стіл №5. Не рекомендовано вживати свіжі здобні вироби, сало, жирне м’ясо та рибу, гірчицю, перець, каву, морозиво, алкоголь.

Також лікар порадить обмежити важкі фізичні навантаження, прийом деяких медичних препаратів, звести до мінімуму вживання алкоголю, не палити. Тоді білірубін залишатиметься в нормі, і симптоми хвороби не будуть проявлятися.

Крім того, лікар може прописати препарати для зниження рівня білірубіну в крові, жовчогінні засоби, препарати для захисту клітин печінки від ушкоджень, нормалізації функції жовчного міхура та його протоків. Медикаментозно можна посилити інтенсивність виведення білірубіну з кишечника.

Можливе застосування з терапевтичною метою фототерапії, яка базується на руйнуванні білірубіну в тканинах шляхом впливу світла спеціальних синіх ламп.

Що буде, якщо не лікувати синдром Жильбера?

Синдром Жильбера рідко призводить до ускладнень, але бувають випадки, коли він провокує:

• хронічний гепатит;
• жовчнокам’яну хворобу.

Отже, в результаті проблем із розпадом білірубіну може страждати печінка, виникати її запалення, а також жовчний міхур, в ньому можуть утворюватися камені. Тож, якщо в сімейному анамнезі є дана хвороба, слід підвищену увагу приділяти своєму здоров’ю, характеру харчування, фізичних навантажень, медичним препаратам, які доводиться вживати. Тож синдром Жильбера варто все ж таки лікувати, щоб не наражати на небезпеку роботу внутрішніх органів та систем.

Автор: Ольга Купріянова
© Медичний портал Здоров-Інфо 
При використанні матеріалів статті активне гіперпосилання на zdorov-info.com.ua обов'язкове