gototopgototop
Центр китайской медицины
Сервіс запису паціентів лечение геморроя без операций

Маркет ITMED купить медтехнику в один клик

Реалії паліативної допомоги в Україні: чому безліч українців наприкінці життя приречені на тортури?

Реалії паліативної допомоги в Україні: чому безліч українців наприкінці життя приречені на тортури?27 листопада 2017 року в Українському кризовому медіа-центрі відбулася прес-конференція, присвячена питанням паліативної допомоги в Україні. На ній у ролі спікерів виступили родичі паліативних пацієнтів, голови благодійних організацій, лікарі паліативної допомоги, представники місцевої та державної влади.

Паліативна допомога – це комплекс лікувальних, знеболюючих, психологічних та соціальних заходів для покращення життя тяжкохворих пацієнтів. Зазвичай вона стосується тих, чия хвороба є смертельною та не піддається лікуванню.

В Україні ситуація з наданням паліативної допомоги є незадовільною, не вистачає хоспісів, мобільних виїзних бригад, кваліфікованих спеціалістів. Наприклад, в Києві є усього 4 паліативні відділення на 145 ліжок, 1 виїзна доросла бригада та 1 дитяча. А тим часом, близько 35 тисяч киян наразі потребують паліативної допомоги, більше 17 тисяч з них – діти.

Ще одна суттєва проблема – відсутність гуманного ставлення лікарів до тяжкохворих пацієнтів. Незважаючи на те, що з 2014 року українське законодавство щодо знеболення паліативних хворих дуже змінилося та стало більш лояльним, лікарі й далі призначають ін’єкції замість таблеток, виписують рецепти на препарати на 3 дні замість можливих 15-ти, залишаються байдужими до чужого болю. Біль – це дуже індивідуальне сенсорне поняття, його не можна оцінити чи виміряти зі сторони. Але багато українців скаржиться на черствість та інертність медичних працівників у питанні знеболення. Також пацієнтам не полегшують життя численні бюрократичні механізми при отриманні ліків.

Слід враховувати, що 80% паліативних пацієнтів хочуть до кінця свого життя перебувати вдома, а не на лікарняному ліжку. Тому нагальним питанням є створення спеціалізованих виїзних бригад для допомоги таким хворим. Наприклад, в Києві їх потрібно мінімум 20 штук замість існуючих 2-х. Але тут постає наступне питання: хто в них буде працювати? Адже не реалізується програма по навчанню паліативного персоналу, заробітні плати у галузі вкрай малі й не сприяють залученню кадрів.

Кожна людина має право померти достойно, а біль, який безліч українців змушені терпіти перед смертю через відсутність адекватного доступу до знеболювального, дорівнює тортурам. Наші громадяни не повинні бути приреченими на тортури.

Автор: Ольга Купріянова
© Медичний портал Здоров-Інфо 

Поиск клиники